Коханці

На дворі світає, минає ніч не забута.

Коханці кохаються розкуто,

Оголивши свої почуття.

Їх подихи — ніжні,

мов ноти створюють звуки,

Все голосніше звучать голоси.

Тіні сплелися, з'єднавшись у дотиках,

Світло ковзає по вигинах стін.

Ще живе спогад у закоханім серці,

Що прагне згоріти в жаркому акорді обійм.

Минула ніч, і зморена тиша ранкова,

Де шепіт дихання — єдина розмова.

Тіло до тіла, як зцілення ран,

Без зайвих вагань, без вигаданих,

непотрібних нікому переконань.