Дощі

Можливо ти- не всі мої дощі,

Лише частина перелитих досі.

Коли ночами я лиш на морозі.

Коли світи давно вже не мої.

Я лиш давно не згадую про сон,

А згадую про тебе на підлозі.

Молюся Богу, а в душі в знемозі,

І в цілковитій темряві моїй.

Ти як? Ти де? Нічого я незнаю!

Заломлюючи очі напролом.

Усі кричать: що десь, когось кохають.

А я шепочу вірші про кохання.

І сумнівів у тому я не маю.