Поетична війна

Побудовану із нуля...

Я рахуватиму до трьох,

Поки не влучить куля

В котрогось із нас чи обох.

Це стане початком нових епох,

Дивлячись на них крізь вогонь,

Я питиму із зламаних долонь —

Вина, пом'янувши багатьох...

Від долі отриманий урок —

Тут немає казок, лиш темінь.

Тому дух — міцний, мов кремінь,

Без остраху зроблений крок.

Втрачений навік потік думок,

Стрибнувши у тьмяне небуття,

Попрощався навік із життям,

Та не натиснувся злощасний курок.

Засяяло сонце у пітьмі,

Граючи із тінню страху.

Торкнулось лиць жаху,

Вказуючи на світлі дні.

В похмурому попелі надій

Народились нові зірки,

Та не загоїли вони дірки...

Однак — ти їм радій.

Згадуючи усіх близьких,

Тих... хто нині мовчить...

Знаю: серце болить...

Але посміхнись — для них.