Щоденник номеру 132,465,755,665, рік 4523.
Щоденник номеру 132,465,755,665, рік 4523.
Був травень. Сонце плоско грілось і бовталось по небу. Я відійшов від хибари чоловіка, який випадково зайшовся про іншого класу людей. Поруч бігають діти і брудні від пилу собаки, спека зовсім не травнева. Це степова місцевість і мені здається, ніби йду я безмежними преріями наших предків, ще за часів коли людей не розділяли класи і цифри, де вільно було називати другом як бідного так і заможного і нікого не тримали в клітках без дверей.. Але ж цікаво, як мислили тодішні люди, чи розуміли вони всю розкіш свого положення? Чи так само тонули в повсякденних речах не помічаючи безкрайого обрію можливостей? Напевно епоха завжди випереджує людей які в ній живуть, бо якшо станеться навпаки, якшо людина випередить епоху, вона не зможе пристосуватися ні в цьому «зараз» ні в минулому «тоді» а в майбутньому - її вже просто не існує. Тому ми завжди будемо продуктом минулого і тягнемо на собі ярмо предків, які навіть не осягали причинно-наслідкових зв‘язків своїх дій, і можливо слова давніх людей, про те, шо діти розплачуються за помилки батьків, не така вже й дурниця, якшо дивитись на це в масштабі епохи, але вся біда людей в тому, що кожен дивиться крізь масштаб одної людини, а такий масштаб ні в якому з всесвіті не може бути правильним, бо як тільки ти зробиш рух пальцями змінюючи відстань картинка зміниться і відкриються очі, але чи зможеш ти осягнути це не зруйнувавши при цьому себе ?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!