Дорога додому

Далеко в долині, де сосни шумлять,

Де річка співає про спокій і лад,

Там стежка звивається тихо в лужку —

Дорога додому веде у казку.

Минаю я хмари, що вітер жене,

І серце підказує: ось воно, все!

За лісом, за полем, за тінню гаїв —

Мій дім, моя мрія, мій спокій живий.

Утомлений день на плечах засина,

Та вогник на ґанку — мов рідна весна.

І запах хлібів, і тепло з-під кори —

Мене зустрічають старі явори.

На ґанку чекає дружина мене

І дочка з онуками з радістю жде

Їх очі мов сонце крізь сльози блищать,

Бо знають — прийду. Мене будуть ждать.

Я кину в пилюку далекі шляхи,

Де вітер носив мої сни й помилки.

І вперше за довгі, холодні літа

Зітхну я, як вільна душа золота.

Дорога додому — не просто асфальт,

Це спогад і пісня, і серця янтарь

Це те, що тримає, коли вже нема,

Далеке дитинство, якого немав.

Нехай би зламались мости за спиною,

Нехай світ гуде своєю війною —

Я йтиму крізь бурі, сніги, і дощі,

Я Лис і я мушу до своїх добрести.