31/25

Все краще яв ховає у замет

ковзне зірок плеяда ніби нитка

по небу, лиш мене не впізнає

я ніби є ще але вже не видко

Все краще ніч пронесе у петлю

здригаючись забуду як молитись

час коротне, тривога щастя в плюс

обернеться, захочу говорити

про те, шо навіть в сумірках люблю

про те, шо обпікає при відході

смішне буття, прирівняне нулю

та годі нитко, зоре тиха годі

Ховай в замет думок і колихань

у теплу ніч кидай мене небого

по небу цвіт сповзе і родить рань

терпіти лишилось без подиху недовго

Все краще відболить і заросте

як бур‘яном могила, кропивою

пробач мій вчинок марево пустель

життя насіло лютою пилою

на серце і не витримав його

простився і прощаючись зламався

нитки печуть і тягнуть кров в вогонь

помер, чи все ж знесиленим зостався ?

31/25