Літоліріум

Я стою між двох полів:

Поля битви й поля квітів.

Лиш задухою від них

Віє відповіддю вітер.

Моя права сторона

Заплямована багрянцем,

Ліва у пилку прерясно

У гарячці вогняна.

Мрію одним цілим стати

В сингулярності із фаз -

Не навіки, лише раз

Світ правдиво відчувати.

Хто розбив мене на друзки?

І чому шипить метал,

Що його всаджу в плоть друзів,

Щоб мій гнів та жаль пропав?

Я - мов голка у полях,

Та не в сіні, а в магнітних.

Мною крутять поміж гнітом

Хвиль на крайніх полюсах.

Може, провидіння мною

Іншим вказує свій шлях,

Та моєю є метою

Поховать себе в степах.