я

мене гризе комарик

либонь розуміє, що

я тепер — тарілка з лобіо

я — лобі для нетверезих задротів

я — заморожена канапка

я — друга порція злиденного

я — надщерблена чашка

я — склеєне дно цинкової миски

я — не я. я не ложка й не виделка

я, мабуть, із банки попільничка

ти любиш горошок?

я — гвинтик від пательні

я — вентиль від gorenje

я — чавунне непорозуміння

я — не я, я — глянцева обложка

я — чиясь примара та видіння

я — пляма, хоча міг би буть картиною

я надто часто тут вживаю "я"

хоч десь мені дозволено про себе заявляти честно

я — столова самоцензура

я — епістолярна крапка з комою — ;;;;;;;;

я — лікнеп, юнат, безвіз

я — фрустрація від жеребу життя

я — симуляція,

я — замурована секреція ниття.

я не я, якщо не нахамлю.

я — це я, я — амбівалентність?

я — чарівна паличка

я — паломник

я — зламана розетка

я — ополонник

я — зруйнована тенденція,

я — потворна резистенція

я — перервана аскеза

я — перерва на обід

я — засмальцована дитина

я — те, що не доросліша ні краплі

я — сам собі делікатес

я — доступний три рази на день

я — решту часу як ведмедик

(привітик пандам та коалам — вони теж харчуються годин 16 на добу, тільки не собою)

я — вичерпаний ліміт символів

я — остання буква алфавіту, в усіх сенсах

я більше не хочу писати вірші

не дзизці, комарику, у вуха

я впав у сплячку, у якій не сплю

і відганять тебе

мені просто впадлу