Незалежність

"Жінка має бути мила,

Недоступна та красива.

Чуйна, лагідна, кмітлива,

Неймовірна господиня.

Бо не найдеш чоловіка,

Все сидітимеш одна.

От захочеш діток мати-

А не зможеш, от і нате!

Будь для нього загадкова,

Бо не схоче тебе брать.

Станеш ти одразу шльондра,

Ту, яку у постіль брать."

Ну скажіть мені нарешті,

Хіба хочу я так жити?

Хіба хочу прибирати,

Днями постіль ту всю прати.

Чоловіку догоджати,

Не дай боже щось сказати!

Може хочу мандрувати,

Хочу добре заробляти.

А для цього працювати,

І у решті спочивати.

Ви всі кажете: "Корися!"

Та краще вже сама залишусь!

Ніж то слухати, страждати,

Тихо у кулак ридати.

Кохайте мене за незламність,

За мою власну досконалість.

За те, що зможу і сама,

За те, що вже пережила.

Ця недоступність не до чого,

Увесь ваш цей ваш постійній флірт.

Коли "нічого" буде поруч,

Коли вона-пуста й тупа.

Нещира, підла, справжня сука,

Але для нього "ідеал".

І він дурний, не зміг побачить,

Ту явну маску, що тріщіть.

І я ненавиджу казати,

Що все ось це-її вина.

Тому не хочу повторити,

Не хочу так сама робити.

Сама, сама-я зможу, правда!

Проте якщо він буде поруч,

Якщо підтримає у всьому,

І скаже: "Люба, йди вперед",

Я побіжу, оскільки знаю,

Що він завжди мене впіймає.