Де-емансипація

Без тебе було б набагато простіше,

Хоч і в рази важче, та стало би сил

Мені, бо характер мій в стільки ж сильніший,

У скільки ти кривиш душею, разів.

Я можу піти звідси геть і надовго,

Я маю найбільш зараз право на це.

Моя філософія вже давно повна,

А ти виїдаєш мене, мов яйце.

Так, буде це тяжче, бо ти – мов опора,

І думка про мене твоя – наче гіпс,

І плани твої на майбутнє, мов шори,

Без них я безлика, безцільна, без рис.

Могла б я піти, я не маю вагатись.

Я проти тебе і твоїх владних слів.

Нарешті настав мій час, щоби сміятись,

Але сміх самотній мій надто пустий.

Бо навіть якщо палко я протестую,

Відштовхуюсь я від твоїх рідних тез.

Не скину ланцюг, бо тебе так люблю я,

Я твій кращий спадок й найбільш вірний пес.