10 хвилин тиші - запис у блокнот
Жили-були жінка з чоловіком, і не мали вони діток. Та ось одного дня Світлана завагітніла і народила Ярину Олександрівну.
Дівчинка росла, а батьки тішилися і, хоч щиро любили її, огортали турботою аж занадто.
Вони були вже старенькі, й не одразу помічали, що їхня донечка виросла — вже не дитина, а молода дівчина, яка багато чого вміє й відчуває. Їй лише потрібен спокій.
Яринка часто гуляла на подвір’ї, збирала квіти на нескошеній траві й розмовляла з ними, довіряючи їм усе на світі.
Якось вона набралася сміливості й втекла до моря. Ці хвилини стали для неї справжнім відкриттям — свобода в обіймах хвиль і мушель була такою бажаною, що аж не вірилось.
Коли повернулася, батьки не помітили, що вона — вперше за довгий час — щаслива. І це було добре. Бо Яринка не хотіла ділити з ними цю свободу, хоч і дуже їх любила.
Вона записала ту мить у свій блокнот — щоби пам’ятати. І поділилась історією з хорошою людиною тією, що ближча їй до до душі.
А ще кілька днів свобода жила в її серці. Бо тоді, на пустому пляжі, вона справді відчула, що значить — бути собою.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!