Ще душа не спішить в закат

Посріблили літа мої коси.

Озирнувсь на пройдешній шлях.

Там найкращий учитель – досвід.

Що я зміг і чого досяг?

Що зробив, щоб усі згадали,

Що не зміг, бо не стало сил,

У які закидало далі,

Скільки зсунув з дороги брил?

На які сам заліз вершини,

Як вилазив з дригва боліт?

Пам'ятаю усі стежини,

Що пройшов за півсотні літ.

Посріблили літа мої коси

І дорога веде на спад.

Будуть ще на шляху тороси,

Та душа не спішить в закат!