Голгофа

Твій вирок голосив не прокуратор,

Ти не спасала душі — ти жила,

Проте твій шлях натомість був театром,

Прикрашеним уламками зі скла.

Свій хрест ти вибирала все життя, щоб нести,

Вкладала сили всі у два тяжких мішка,

І водрузивши свій тягар почесний,

На гору від усіх сама пішла.

У вічно-зимну ранню осінь..

В Єршалаімі відтепер дурна погода,

В Єршалаімі довго йдуть дощі…

Я завжди думав, то була твоя природа -

Ховатися в терновому кущі .

Проте,

Твоя любов мені і досі незбагненна,

Твоє життя - незвіданний маршрут,

Але чомусь я досі полонений,

І досі відчуваю, що ти тут.

***

Колись і я піду нарешті на Голгофу,

Візьму хреста і вгору потягну,

І там, вклоняючись смиренно Богу,

Я, мабуть, правду і тебе знайду.

А ти чекай мене і не засуджуй:

В Єршалаімі досі йдуть дощі.

Я буду тут стрибати по калюжах,

Тебе малюючи у подумках вночі.

Присвячено, 25.09.2017р.