Незламна віра

Туманить розум, і очі застеляє,

Надія що живе в душі моїй.

Моє нутро дурне так пристрасно кохає,

Воно не має більше жодних мрій.

Ілюзій світ врата свої відкриє,

Покаже мені мить де добре все.

Той ідеальний день який не закінчиться,

Де я побачу твоє всміхнене лице.

Де руки твої ніжні приголублять,

І теплий голос твій втамує мої муки.

Не треба буде нам нікуди йти,

Кохатимемо разом — лише я і ти.

Я знаю це все лиш уява,

І не здійсненна жодна з моїх мрій.

Про те кохання це що душу так терзає,

Не дасть мені покинути надій.