Біль сподівання

Кохання — біль, надія — муки,

Це все є передвісники розлуки.

Я злий на світ, а ще більше на себе,

Я сам з нічого утворив проблеми.

Я мав все що хотів — тепер лиш пустота,

Не відчуваю я нічого, з моменту як пішла вона.

Нічого... Крім утрати і самотності,

Коли скінчиться це? Не можу більше винести.

Лиш в снах я бачу проблиски щасливі,

Лиш там ми знову разом — такі милі.

Ці сни — це мої спогади про неї,

А як прокинуся — хоч вішайся під стелю.

Я радий був би навіть все забути,

На все я згоден щоб втопити біль.

Та не дозволить мені припинити муки,

Надія — що вирує у душі.

Надія руйнівніша всіх тайфунів,

Вона не думає — права вона, чи ні.

Вона лиш сліпо вірить і керує,

Лише один шлях в неї на меті.

І байдуже на те чи пройдеш ти той шлях,

Чи ти знесилений впадеш коло підніжжя.

Вона вестиме тебе навіть попри страх,

Усі страхи ніщо — коли ти віриш.