🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / #біль (155)

12+

Душевного болю коханка

було боляче в середині далеко не в перше

а коли себе поранила стало легше

так ніч зі ніччю минала

й біль серця червоною плямою стала

плямка за плямкою,крапка за крапкою

біль назовня стала душевного болю коханкою

Сльози по ночі, в телефоні щось шукають її загублені очі

"як думаєш,помирати то тяжко?"

чи справді впаду я з хмарачоса так швидко?

чи зрозумію я що мене вже нема?

що буде після закритих очей

чи побачу я інших "людей"?

...

Артеміда

Ну як спалося тобі, кате?

Ну як спалося тобі, кате?

Коли ти змусив чужу мати

Втратити власну дитину,

Котру катував далеко не одну годину...

Що наснилось тобі, враже?

Сподіваюсь, як малеча каже:

«Не вбивай мене, прошу...

Помилуй душу ти мою!»

Знаю оправдання я твоє:

«Це рішення далеко не моє.

Мені сказали - я зробив,

Але ти малу дитину вбив!»

Немає прощення вам, люди,

Хоча й людьми вас не назвеш.

Мучителі і душогуби,

Кати маленьких ви дітей!

...

Алі

Болісне кохання (присвячується підліткам)

- Ти говорила, що мене кохала,

що казку я тобі подарував,

що лиш зі мною ти у вись літала,

та це обман, якби ж я тільки знав.

Якби ж я знав, що ти мене покинеш,

залишиш спільну мрію двох сердець

і більш ніколи птахом не прилинеш,

що буде в нас такий сумний кінець.

Говориш ти, що так нам буде краще,

що будем спілкуватись все одно,

що друзями залишимось назавжди,

та все, що було вже, на жаль, пройшло.

- Казала й не шкодую я про все це,

бо ти важливий у моїм житті.

З тобою небо яскравіше й сонце,

допоки не закрив ти їх мені.

І поки душі тріпотіли разом,

то й серця наші бились в унісон,

та потім розірвав ти їх й одразу

зайшов у мій недоторканний сон.

Спочатку було добре і приємно,

та згодом обпеклась моя душа...

І сталося так холодно і темно

і біль пронизав риму у віршах.

- А я читав і болем наповнявся,

та тільки він не був один на двох.

У грудях рана. Ззовні я сміявся,

бо краще лиш хотів для нас обох.

А подумки плекав свою образу,

бо розумів, що скоро ти підеш.

І чом я не сказав тоді одразу,

чому не захистив я наших меж!

Тепер ти з іншим... В серці гнів і розпач,

бо навіть шансу не дала мені!

Кохана, не вберіг тебе, Тож вибач,

Десь шепчу подумки у глибині.

- Так, душі порізно у нас боліли,

хоч бачив біль, але не помічав,

що мало того, що тіла хотіли,

моє ти серце й душу розтоптав.

Що мало слів: як справи? Добре. Ясно,

підтримки мало і тепла душі.

Спочатку все було так круто й класно

і лиш тобі співала я пісні.

Та потім згасло... Ти собі сміявся,

для тебе було все як і завжди.

Душа боліла, як мене торкався,

та це запізно зауважив ти.

- Чому мовчала й слова не сказала?

Скажи чому довірилась йому?

Це ти кохання наше убивала

і дала згоду статися цьому!

Болить. Ти знаєш як болить від втрати?

Ти стільки болю завдала мені!

І ні, не хочу я тобі відплати,

хоч через тебе стали сірі дні.

Як думаю про тебе - чорний колір,

зламалося тепер моє життя.

Не зможу я пробачити ніколи,

та що тут скажеш, ти мале дівча.

- Ось так завжди: капризна і маленька,

тому і маю слухатись тебе.

Скажи ти прямо: дівчинка дурненька,

яка ще досі в пошуках себе.

І так, це правда - досі я дитина,

але й не поспішаю ще рости.

Насамперед, для себе я - людина,

яка бажає іншим помогти.

Яка уміє жити й помилятись,

бо розуміє, що таке життя.

За біль готова щиро вибачатись,

бо не хотіла скривдити ніяк.

- Усе ти вмієш, тільки не кохати,

та й звідки тобі знати про любов,

однак і я готовий пробачати

і щиро вибачатись знов і знов.

- І хоч не знаю як воно - кохати,

але без гордості кажу? пробач,

однак назад не хочу повертатись,

та вже й не можу чути знов твій плач.

- Не бійся, не заплачу я вже більше,

не тільки ти із досвідом ростеш.

Минуле вже позаду і між іншим

твій милий образ і кохання теж.

- Тоді давай забудем всі образи,

все розпочнемо з чистого листка.

Відкинемо усі болючі фрази,

хай їх несе у забуття ріка.

- Ти хочеш повернути все як було,

чи знову я не так щось зрозумів?

Скажи ти прямо, серце лиш забуло,

надію більше не даруй мені.

- Давай домовимось, що про стосунки

ні слова, щоб не розкривати ран.

Я вдячна за любов і подарунки,

але пора звільнитись від кайдан.

Я вдячна, милий, за твоє кохання,

за все, що у минулому було.

За ті розмови з ночі аж до рання,

та зрозумій, це все тепер пройшло.

Вже пізно біля згарища нам грітись,

не дала шансу, бо його нема.

Нема кохання, де тепер подітись,

коли пропало літо й лиш зима.

Та поруч полум'я весни горіло

і там тоді побачила його.

Тепло і душу й тіло обігріло

й торкнулася кохання я свого.

Тож зрозумій, що пізно щось вертати,

бо в моїм серці вже нова любов.

Помилки вже не треба виправляти,

хіба що душу обпечу я знов.

Прошу тебе: щоб другом залишався,

щоб без образ, без ревнощів і зла,

щоб у коханні більш не помилявся

і віднайшов щасливих два крила.

- Гаразд. Я спробую. Як скажеш, мила,

лише і ти мені пообіцяй:

якщо зламаєш свої диво-крила,

тоді до мене хутко прилітай.

Я спробую знайти своє кохання,

при цьому не утративши себе,

та поки що від ночі до світання

дозволь я буду згадувать тебе.

Я дякую за все, що ти зробила,

за миті щастя, що були разом,

та прошу, щоб до мене приходила,

якщо не в дійсність, то хочаби сном.

Я згоден залишити все позаду

і стати вірним другом назавжди.

Спочатку буде важко й не одразу,

та я зроблю, якщо це просиш ти.

Тобі бажаю щастя і кохання,

якщо не я, то він хай пригорне.

Живи без сумніву і без страждання,

як знадоблюся, то поклич мене.

Червень 2022 р.

...

Роман Фещак

АРЛЕКІН

Затихла музика, погасли всі софіти,

Ти повертаєшся до себе в темноту.

А там костюм пора новий надіти,

Під ним ховаючи душевну пустоту.

І нова сцена, нові маски, ролі.

І нова публіка, яку ти веселиш.

Бо бути клоуном — як забаганка долі,

Яка вважає, що усіх мудріш.

Та номер скінчено і всі тебе забули —

Такі як ти в театрі кожнім є.

А те, що душу на кусочки розітнули,

Кого хвилює, це ж лише твоє.

І хоч актор ти вищого гатунку,

Без підготовки враз зіграєш короля.

Та не чекай ти кращого дарунку,

Ніж витягати з шапки всім кроля.

Удома ж скинеш усмішку зрадливу,

Візьмеш папір і гусяче перо.

І в почуттів шаленому напливі

Покаже лик в віршах сумний П'єро.

...

Amara
12+

Передсмертна записка

Запам’ятай мої рядки. Я самовбита

Холодними й безликими думками.

Пітьмою всіх людських чорнот сповита,

Навік злилася з дерев’яними мостами.

Ну... Поки що я зникла незворотно,

Мене в ваш світ уже не повернути.

Я пропаду у невловимих водах,

Мене б знести вам і зганьбити поміж люду.

Мій привид ходить коридорами забутими,

Мовчу з картин, окрилених тіней.

Я море, кригою безжально скуте,

Я сльози, що не сходять із очей.

Запам’ятай мої рядки. Я самовбита.

Собі підтримка, стрій і командир...

Я гнів, я оборона й повелитель,

Небесний, безнемірний, чистий вир.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Я померла природною смертю

Я померла природною смертю

На кінці, на початку весни.

Я без статусу була й без сенсу,

Пам'ятаю лиш очі ясні.

Я не мала ні ймення, ні прізвища,

Була тінню, пустим полотном.

Кожен факт, що про мене- не дійсний!

В ланцюги він закутий давно.

Кожне слово, що сказане мною,

вже навіки зійшло зі світів.

Не дозволю умитись сльозою

Попри радість і сум чорних днів.

Всі кордони і спогади стерті

Пам'ятаю лиш очі ясні.

Я померла природною смертю,

Десь в кінці, на початку весни.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Незалежні

Надворі скоро знову лютий,

Емігранти майже рік на чужині

Злочини москалів усе ще не спокуті,

А наші десь на фронті вдалині.

Ластівка видніється у небі,

Електрики трудяться, далебі.

Життя наше зовсім не таке як було,

Навала росіян усе змінила

І рік незламности ми пережили...

...

Алі

Полотно кохання

Вона чуттєва ніжна поетеса,

а він музика статний видатний.

На жаль, у них не склалась їхня п'єса,

вона чужа і він зовсім чужий.

Багато бачились у цьому світі,

бо доля зводила шляхи не раз.

В ті миті були сонцем обігріті

і наче навкруги спинявся час.

Та потім, хтось гасив над ними сонце

і як завжди спливав поволі час.

Вони удвох, як ніби незнайомці -

вона Венера, він далекий Марс.

Самотня жінка: на обличчі маска,

душа лише тріпоче у віршах,

серденько жде, коли ж настане казка

й те щастя, що омрієне в думках.

А він - самотній чоловік з грошима,

шукає щастя в тисячі жінках.

У нього дім, квартира і машина,

та радості немає у очах.

І знову доля зводить доріженьки,

та сонце гасне і втікає час...

Вони старі, не мають тата й неньки,

позаду залишився вже їх шанс.

Вона сама... Почала малювати,

щоби урізнобарвити життя,

а він, на жаль, не може більш співати,

лише рахує миті до кінця.

Кар'єра композитора скінчилась,

хоча творіння житимуть повік.

Його душа по-справжньому втомилась,

він хворий і самотній чоловік.

Прихильники про нього не забули,

листи писали, слали все привіт.

Його думки давно би вже заснули,

якби не слава, що вертала в світ.

Він їх кумир, в честь нього починали

концерти, п'єси, виставки картин...

Їх люди благочинними назвали,

життя тривало... День і ще один.

Вона прийшла. Самотня серед шику,

була з своїм художнім полотном.

У нім не було розкоші і крику,

яскравих фарб, та їй це все одно.

У неї було лиш одне бажання -

щоб жив такий чужий їй чоловік.

- Це полотно назвала я "Коханням", -

сльоза скотилась з кутиків повік.

Прості палітри у її картині,

до того ж буро-сірий тьмяний фон.

Дивились всі з захопленням дитини,

так, ніби то був дивовижний сон.

Бо була в тім малюнку світла щирість,

все ідеальне точно є простим.

У нім трагедія і ніжна милість,

кохання сильне і туга за ним.

Здійнялись гучні оплески до стелі,

софіти камер били в очі їй.

Мужчина статний підійшов до неї,

піджак поправив елегантний свій.

- Моя пошана, зірко цього свята,

картина ваша - дотик до душі.

У ній цілунок, гострий, наче м'ята,

їй хочеться присвячувать вірші.

Для неї серцю хочеться співати

про тугу, біль, розлуку і красу.

Для неї жити хочеться й вмирати,

щоб відродитись й бути серед сну.

Я приголомшено дивлюсь: кохання!

Мені не підібрати інших слів.

Це ваш талант, це ваше дарування,

у нім і пристрасть, і колодязь сліз.

Художниця скромненько усміхнулась,

та було чутно ритм серцебиття.

Легенько до грудей своїх торкнулась:

- це не картина, це моє життя.

- Ви вразили мене, ви мужня жінка,

не кожен зможе жити в полотні.

Не всім дано розкритися, мов квітка,

ви вмерли й відродилися у нім.

Ви назавжди залишитесь в картині -

найвищий ранг майстерності митця.

Душа - безсмертна, люди швидкоплинні,

лише мистецтво вічне без кінця.

Вони удвох ще довго розмовляли,

він стрепенувся, наче щось згадав:

- мене ви, леді, ніби зчарували,

чому прийшов, я так і не сказав.

Ця виставка присвячена людині,

що є давно наставником мені.

На жаль, він зараз у скрутній годині,

минають швидкоплинно його дні.

Почув він про "Кохання", про картину

й придбати дуже захотів її.

Спочатку хоче бачити людину,

що залишила думи в ній свої.

Вона погодилась. Прийшла до нього,

а він чекав, хоч немічний старий.

Їй було важко й боляче від того,

як гас в очах його вогонь живий.

Дивився в душу, пізно щось казати,

адже назад нічого не вернеш.

Він знав, що мав тоді її кохати,

коли не було болю, часу, меж.

Дивилась в його очі і тонула...

Тоді вона бажала бути з ним.

Натомість гордості шматок ковтнула

і залишилася тепер ні з чим.

Тривалий погляд. Миті безкінечні...

І той забутий поцілунок з снів.

Хвилина. Дві. І ритми знов сердечні,

коханню не потрібна купа слів.

Слова тут зайві. Час не повернути,

за межами зостались почуття.

Митець помер. Його їй не забути,

на полотні залишилось життя.

(Серпень 2022 Р.)

...

Роман Фещак

За філіжанкою гіркої кави...

За філіжанкою гіркої кави,

сидячи на підлозі розкішного балкону,

ми дивились один на одного.

То з відразою, то з хворобливою похоттю.

Ми сиділи у повній темряві

із зв'язаними очима

щоб не бачити один одного.

Та все ж бачили.

Крізь закарбовані у пам'яті образи.

Із зв'язаними очима, закривавленою пов'язкою,

ми дивились вглядаючись в темряву власних душ.

Жонглюя уявою.

Уявляли як роздираємо

один одного із середини.

Як зникає той образ з пам'яті

що змушує Тебе бачити в темряві.

Ми сиділи так на підлозі і запашною гіркою кавою пригощали себе як отрутою.

Уявляя у тихому захваті

один одного помираючим.

В диких муках у повній темряві.

Так сиділи до самого ранку ми.

Кожну ніч без жалю та без остраху.

З-під закритих повік стікаючи

крапали сльози у філіжанку ту.

І закривавлені наші пов'язки

ставали мокрішими раз за разом.

Поки всередині роздерта рана,

там де серце було, кричала.

За філіжанкою гіркої кави,

на підлозі розкішного балкону,

видивлялись один на одного.

Біль на мене, а я на нього.

06.08.22

...

Лана

МОва тиші

Зловісну тишу розрізає лезо

Жахливих криків... Нелюдських, страшних...

Десь там, у невідомості небесній

Таїться дар емоцій непростих.

І тиша проводжає крик назовні:

Він йде угору, до нечуваних світів.

Хтось це почує, щирим серцем оборонить,

А хтось не прийде крізь густі тумани днів.

У тиші також є і власна мова,

І своя дума, і пісні без слів.

У тиші є палітра кольорова-

Від чорних і до білих почуттів.

Чи ворог тиша? Чи вона даремна?

Лише тоді, коли мовчать ганебно стіни.

Лише тоді, коли в глибоких чорних недрах

Весь спокій перетворюють в руїни.

Бо тиша також і хвилюється, і плаче,

Вночі уміє зорі рахувати...

Хоч сліз її не чують і не бачать,

Та не витримує усе життя мовчати.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця

На уламках

На уламках життєвих доріг

Ти зустрінеш мене вже фактично безсилу й розбиту.

Я окрасою стала для всіх

І немає надії на те, щоб продовжити жити.

В оболонці, давно нежива.

Лиш обличчя на скелях змальоване дивним портретом.

Я- остання музична струна...

Перед людством постала холодним, зловісним предметом.

Намальована пензлем отим,

Що зітреться від першого, сильного повіву вітру...

Біль, прокладений шляхом важким

І людина, яка без любові, немов без повітря.

А як змиють дощі всі сліди-

То не стане мене. І душа моя враз потемніє.

Я назавжди піду в нікуди...

І залишиться тільки тонесенька ниточка мрії.

...

Віршотвориця

А крик буває дуже різним

А крик буває дуже різним

І зовсім не таким простим.

Чи холоднішим за залізо,

А чи солодким, чи гірким.

Буває крик про допомогу,

Про чисті, ясні небеса.

Ним часто встелені дороги,

Та оповита і краса.

Буває крик різким, холодним,

Ламким буває, мов кришталь...

Дзвінким, веселим, відчайдушним

Чи непроникним, наче сталь.

Але буває він і тихим...

І це найгірший зроду крик.

Бо він завжди віщує лихо

Й немає тих, хто геть до нього звик.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Провісник

Провісник крику й болю- мить стрімка.

Акорди, зіграні на ніжній арфі.

Стривожена, безсила, не така,

Малюю фарбами яскраві, чорні арти.

Там холод, вітер, крига, заметіль

І коридор заплутаних мелодій.

Невдачі, помилки і знову ціль,

Що десь в заплутаних світах далеко ходить.

Провісник крику, допомоги- страх...

Себе він сам зловісно розгортає

І бачить радість тільки в тих очах,

Які до того ще його не знали.

Страшний провісник- ця гірка й солодка мить.

Себе саму вогнем нестерпним обпікати.

Цей час, що швидко й невблаганно так біжить

І той секрет, що я не в змозі розгадати.

...

Віршотвориця

Ось і минув рік...

Ось і минув рік...

Рік незламности та боротьби,

Рік свободи і хоробрости

Рік, коли всі ми стали воїнами.

Почався вже зворотний відлік,

До нашої з Вами перемоги.

Ми точно дочекаємося миті,

Коли Залужний виступить мовляв:

"Ми вибороли перемогу,

А росія зникла з карт!"

Це буде незабутня мить,

Коли збудеться пророче Батькове:

"І настане час,

Коли один скаже: Слава Україні!

І мільйони відповідатимуть:

Героям слава!"

Від цього буде вічна ейфорія,

Котра зміниться гордістю за Нас.

За Нас, за Наших Воїнів,

Котрі життя поклали,

Аби ми жили під синьо-жовтим стягом.

...

Алі

Борися, янголе

Борися, янголе! Крокуй

У цій зловісній тиші!

Давай, бери, кричи, малюй,

Пиши життєві вірші.

Не замовкай, мій любий друг,

Не помирай душею!

У світі темрява навкруг,

А ти світись зорею!

Лети до тих, хто серцем згас

І будь же поруч з ними!

Хай сяють очі знову враз

Усмішками ясними.

Борися, янголе! Співай,

Твори за дивом диво!

І світ людський не покидай,

Ця місія важлива.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Зайвий свідок

Зайвий свідок

Ти зайвий свідок. Ти ніхто.

Ти просто та, яка усе побачила.

Це лиш примара! Ти- ніщо,

Забудь все те, про що це має значити.

Ти зайвий свідок! Озирнись!

Навкруг багато зла у цьому світі.

Та є й добро. Пильніше придивись,

Там де воно, там розквітають щастя квіти.

Воно, мов сонце золото-багряне.

Мов бджілка, що із квіточки злетіла.

Це ангел. За плечима білі крила,

А лід тонкий... Не бійся! Він розтане!

Та все ж ти випадковість. Зайвий свідок.

Якщо ж побачила те зло, борися з ним...

Десь там, за склом прозорим і міцним

Ти, наче корабель, напнеш вітрила.

І попливеш кудись удалечінь.

Боротися зі злом, розповідати казку...

І дарувати навкруги всім ласку,

Співати в щасті з сонечком ясним.

© Віра Семків (грудень 2022 р).

...

Віршотвориця
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76648коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: