Змучене

Ми знаємо з тобою, що завтра я помру

І нікому принести нам на могили квіти

Чекай мене безодне, до тебе стрімко йду

Заплачено душею, не можеш не радіти.

Вже кров моя у венах застигла наче лід

І серце в грудях більше не вистукає ритм

Напевно б шкодувати, що щось не встигла слід

Але я вже вступила у темний лабіринт.

Немає тут ні смутку, немає і жалю

Тут темно і спокійно, і тихо як у сні

Хотів би щоб шептала як я тебе люблю

А я в байдужість вдіта, лежу собі на дні.