Спасибі, що живий

Бачиш? Зайчики в повітрі

блимкають рожевим світлом

Піймаю їх усіх і відпущу

туди, де діти правлять світом

Як чайник міна просвистить

На мить не відчуваєш тіло

Ти все правильно зробив –

не в тебе,

та десь поряд прилетіло...

Вітер в голові шумить, відкриті рани

Так тепло й сонно тут лежати

Жаліти? А що його жаліти?

Помирати? Та помирати рано

Дивись на Сонце,

як зайчики танцюють

свій ранковий та‌нок

І не заплющуй очі, дождись почути:

"Спасибі, що живий"