Apogeo

Бездарність автора убила.

А в цьому все ж є певна сила.

Бездарність люду се прокляття.

То для чогó здались багаття?

Бездарність жде нас у могилі

Бо під покровою нечистій силі

Бездарність буде нас карати

За неуміння обирати

Серед мільйона й двох осіб

Одного вартого мільйона

Одну не варту ні гроша

Бездарність, наша ти чашá

З якої сьорбають усі без перестанку

І роблять це до не далекого світанку

Бо ще не знають, що настало завтра

А нині не було й не буде

Було учора, були люди

Голодні, спраглі і бездарні

А нині хоч зови до Ані

Такої файної дівчини

Отець якої є наш ксьондз

У нашій славній Україні

Нема таких отців як він

Таких бездар як пан Петро

Не видав люд і бозна-хто

Хоча для чого це писати?

Аби секрет вам розказати

Бездару баче кожен з вас

Коли ся диве у люстерко

Але не дай Боже хоч раз

Сказати це тобі в мармизу

Підкинути в багаття хмизу

Згорить тоді тобі гуздо

Тож апогей сія писання

Я називаю покаяння

Перед всіма я ся вклоняю

Прошу пробачення й питаю

А в чому є твоя та сила?

Ну та, що автора убила