Прозріння
10157
Я ясно бачу в темряві тепер,
Ніщо не засліпляє мої очі.
Той блиск що маривом все оповів,
Тепер деінде він гуляти хоче.
Я радий що віднині я прозрів,
І того блиску бачу всі недосконалості.
Прокляття що лежало на мені взвелося,
Й саме себе розвіяло без жалості.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯