Аромати болю

Струмки поту стікають з їхніх тіл.

Руки вже червоні від приливу крові.

В одного був меч, а кастет — в іншої. Балакуча Діва та мовчазний фехтувальник.

Ніби пара не сумісна могло, воно таким й бути, але в пітьмі, після бою того, де пролилося крові море обширне, й смерті аромат покрив все поле.

Обробляли вони один одному неуміло, зате ніжно тії страшні рани, а пізніш, вже в холодній ночі, зігрівались вони, як могли, прикусуючи губу.