ІНʼЄКЦІЯ

У вихідні дні місцевий ТРЦ був переповнений під завʼязку, тому знайти місцину, де можна було б присісти і випити чашку кави було фактично неможливо, тому Ніка вже майже двадцять хвилин чекала на подругу сидячи на лавочці посеред величезного холу.

Із Сонею вона познайомилась у сьомому класі, коли її подруга переїхала з батьками до столиці з невеличкого містечка. Соня не була схожою на решту дітей у класі. Вона була високою і дуже худою, а ще мала незвичну, притаманну для сільської місцевості говірку.

Ніка сиділа за партою сама, тому Соня і вмостилась біля неї на вільне місце. Їх однокласник Богдан як тільки побачив худеньку Соню поруч із пухкою Нікою, одразу ж назвав їх тандем «Десяткою», за що тієї ж миті отримав від Соні важким портфелем по голові. Соня була дівчинкою з вогником і не раз відстоювала не лише власні кордони, але і кордони Вероніки, якій бракувало рішучості.

Соня влетіла до приміщення торгового центру немов торнадо. Вона як і раніше була худенькою, проте заняття спортом і вікові зміни додали її фігурі певної жіночності. Дівчина була схожа на подіумну модель, проте завжди ображалась, коли чула таке порівняння, адже вважала цю роботу відвертою експлуатацією жінок.

- Вибач за запізнення. Вийшла з дому ніби вчасно, але всеодно не встигла,- одразу почала Соня і обійняла подругу.

- Та я вже звикла. У тебе новий парфум? Чудово пахне - зробила комплімент Ніка і з насолодою вдихнула смачний квітковий аромат із нотами персику - А ці сережки? Щось я їх не памʼятаю,- здивовано зауважила Ніка, дивлячись на елегантні гвіздки із блискучими камінцями.

- А, це… Так, мені подарували,- дещо знервовано відповіла дівчина.

- Ого! І хто ж це тобі зробив такі подарунки? Невже у мене зʼявився конкурент?,- із посмішкою запитала Ніка.

- Я оце і хотіла тобі розповісти. Памʼятаєш я ходила на співбесіду в страхову компанію? Так от, роботу я не отримала,- почала Соня.

- Ой, сонечко, мені так шкода,- засмучено відповіла Ніка.

- Та нічого. На роботу мене не взяли, але там я познайомилась із деким. Ми сходили на пару побачень і… Загалом, у мене зʼявився хлопець,- відповіла Соня і зашарілась.

- Вітаю! Це варто відсвяткувати! - нещиро викрикнула Ніка і це було помітно - Чи спершу підемо за купальниками? Допоможеш мені обрати той, у якому я принаймні не дуже схожа на синього кита, бо усіх відпочивальників перелякаємо,- засміялась Вероніка.

Соня взяла дівчину за руку і запропонувала присісти на лавочку. Було помітно, що дівчина нервує і хоче про щось поговорити, але дуже вагається, що було зовсім нетиповим для неї.

- З приводу цього… Нікусь, я не зможу з тобою поїхати. Вибач,- Соня опустила погляд вниз.

- Тобто як? Ми ж домовлялись! І білети вже маємо брати. Ти чого?,- розхвилювалася Ніка.

- Розумієш… Юра з друзями запрошують мене до Іспанії. Ми там маємо ще з його батьками познайомитись і… І, коротше я поїду з ним,- відповіла Соня і насмілилась поглянути подрузі в очі.

Ніка мовчки підвелась і повільно пішла у напрямку виходу. Зраду найкращої і єдиної подруги вона не могла пробачити. Це стало для неї до того сильним ударом, що Ніка навіть не змогла пустити ані сльозинки. Вона була розбита.