ІНʼЄКЦІЯ

Пролунав дзвоник. Ніка хутко взула капці й попрямувала до дверей. Вона знехтувала своїм правилом і не подивилась у вічко, а дарма. Розчахнувши двері, дівчина побачила перед собою подругу. Соня стояла на порозі з коробкою зефіру в шоколаді й пляшкою солодкого ігристого вина з полуничним смаком. Соня була чи не єдиною, хто знала усі секрети Ніки та її гастрономічні вподобання. Вона знала, що коли дівчині погано, та рятується саме цим дивним набором.

- Ніка, пробач. Я ж не хотіла тебе образити. Просто… Просто ти ж знаєш як це бути закоханою, а Юра… Він просто неймовірний! Я вас обовʼязково маю познайомити, тим більше ти моя краща подруга, тому без тебе ну нікуди. А хочеш з нами до Іспанії? Хочеш? Я зможу його вмовити, - без зупинки гомоніла Соня й не давала подрузі шансу принаймні щось сказати.

- Зупинись. Ти зробила свій вибір і я нічого не маю проти, але я дуже ображена на тебе, тому давай так. Я заберу у тебе зефір із вином і зʼїм усе сама, бо ти не заслужила. І ще. Якщо ти не привезеш мені з Іспанії чогось смачненького, твій Юра стане потенційним вдівцем. Тобі ясно? - із легкою посмішкою відповіла Ніка.

- Давай сьогодні заночуємо разом! Давай подивимось «50 перших поцілунків»? Чи ні, погана ідея. Знаю! «Титанік» і одразу з другої частини, яку ти так обожнюєш,- Соня почала заходити в квартиру.

- Стій. Я сьогодні хочу побути сама. Давай «Титанік» почекає до твого повернення. І якщо ми вже про нього заговорили, я тобі раджу не кататись на великих кораблях і особливо якщо там є пасажир на прізвище Доусон,- дівчина ще раз посміхнулась і простягнула Соні мізинець.

Соня заплакала і обхопила її мізинець своїм на знак дружби. Ця звичка існувала у них ще зі школи і вони ніяк не могли її позбутись. Подруга вручила зефір з вином обійняла Ніку і щаслива вибігла з підʼїзду, ледь не збивши з ніг курʼєра у шоломі.

Ніка почувала себе зовсім розгубленою, адже уявила свою зовнішність зі сторони: заплакане обличчя, старий халат, смішні капці з котами й зефір з ігристим. Дівчина виглядала як міська навіжена, що йде на побачення до свого кавалера на теплотрасу. За чорним склом шолома не було помітно виразу обличчя хлопця, але Ніка була впевнена, що він дуже здивований.

Курʼєр впевнено підійшов до дівчини і мовчки простягнув стильну чорну коробку із золотавою стрічкою. На кришці Ніка побачила свої ініціали й здивувалась, як вони змогли так швидко надрукувати їх на коробці. Ніка поставила пляшку на підлогу й взяла до рук досить легеньку коробку. Курʼєр мовчки кивнув головою й направився до виходу з будинку. Жодних підписів, жодних питань й ані копійки.

Ніка увійшла до кімнати й поставила на стіл шампанське із зефіром. Слідом вона обережно розгорнула бант і зняла кришку. Під нею ховався чорний конверт, де лежав лист із інструкціями.

«Шановна Вероніко!

Вітаємо Вас у Fast Change Project! Якщо Ви читаєте цей лист, ви безперечно зробили правильний вибір на шляху до здоровʼя!

У коробці Ви знайдете автоматичний інʼєктор та запас капсул, розрахований на 12 тижнів використання. Все що Вам потрібно зробити - це вставити капсулу у відсік, притиснути інʼєктор до живота і натиснути на червону кнопку. Лише одна секунда і на цьому все!

Інʼєкції потрібно робити кожен вечір о 21:00 перед сном. Змінювати час використання не можна. І головне! Змінювати харчові звички НЕ ПОТРІБНО! Їжте що любите! Чи це не магія? Вдалої подорожі у нове життя!»

Вероніка взяла до рук невеличкий, стилізований під помаду інʼєктор, відкрила ковпачок і натиснула на кнопку. Тоненька голка миттєво вистрілила й одразу заховалась назад.

Дівчина гучно видихнула, рушила до кухні й взяла бокал-флейту для ігристого. Пляшка відкрилась із приємним хлопком й одразу в квартирі запанувала атмосфера малесенького свята. Ніка наповнила бокал, зробила ковток, відкусила шматок зефіру і примружила очі, розчиняючись у хвилях насолоди від улюбленого частування.

Ніка повернулась до набору. Капсули були розфасовані у зручні набори по сім штук в кожному. Кожен відсік для капсули був підписаний днем тижня, ймовірно для того, щоб точно не забути зробити інʼєкцію вчасно.

Дівчина встановила капсулу в інʼєктор і притисла його до мʼякої поверхні живота. Ніка натиснула кнопку і здригнулась від дещо неприємного поколювання. Вона прибрала апарат і поглянула на місце уколу. Ледь помітна червона крапочка навіть не кровоточила і фактично загубилась на поверхні тіла. Ніка посміхнулась, відклала пристрій у сторону й почала шукати фільм «Титанік» в Інтернеті.

***

Ніка прокинулась від скаженої тахікардії. Їй здавалось, що серце намагається вилізти через рот і втекти від неї куди подалі. А ще вона хотіла їсти. Принаймні одну цукерку чи щось подібне. Дівчина невпевнено пройшла до холодильника і взяла звідти один глазурований сирок. Після першого укусу вона аж скрикнула від задоволення, бо ще ніколи вона не відчувала смак настільки гостро. Звичайний сирок здавався вишуканим десертом і ніби розтікався по рецепторам. Боже, як же ж це смачно!

Серцебиття стало звичним. Рівним та спокійним. Ніка випила склянку води й повернулась до теплого ліжка, в якому давно спала Мурка. Ніка обійняла улюбленицю і заплющила очі. Сьогодні вона втратила перших 200 грамів ваги, проте ще навіть не здогадувалась, що препарат вже почав діяти.