Темрява шепоче

Вітаю з марафону. В першій частинці, яка більш поетична, схопила легку ностальгію до відомих горорів, де грають моторошні пісні, прикольно. Але не зрозуміла, чому вірш записаний прозовою формою? Далі, саме по тексту (не по сюжету поки), є зауваження — він трошки… хм, як би правильно сказати? нерозчесаний. До прикладу: ми і так розуміємо, що з директором говорять батьки Вадима, тож уточнення «мама Вадима» зайве, бо і так ясно, що то мама саме Вадима. «Він краєм вуха прислухався..» якщо прибрати «краєм вуха» суть не зміниться, а речення стане чистіше від різних зайвих перевантажень. Бо «прислухався» вже говорить про те, що чутно ледь-ледь, тобто якщо прислухатися краєм вуха, то теж почуєш ледь-ледь. Виходить, ви кажете читачеві одне й те саме різними словами, але в одному реченні. Коми місцями зайві. Не зрозуміла, чому батько такий різкий до страху сина? Я й сама не надто люблю залишатися в темряві. Якось не віриться батьківському роздратуванню, бо не ясно, чим воно підкріплене. Просто тим, що він чоловік, а отже стереотипно не має права проявляти почуття? Короче, батько мені не правдоподібний, тоді як мати надміру схвильована чи що? «Він протирав пальці об стиснуті кулаки» — це як? Кулак це стиснуті пальці. Тож це можливо хіба якщо він протирав чиїсь пальці, але точно не свої) Столбєнєєт рос. — бованіє укр. Очі заплющують, не закривають (це вже з «Циклу»). Може пошукати редактора чи бету? Вони краще ніж я вичитають текст на логічні і граматичні помилки. По сюжету (першої): от тут вже цікавіше, бо насправді я прониклась страхом хлопця. Це передати вдалося і текст тримав в напрузі. Читати хотіла я, було цікаво, а інтрига тримала. Тож по сюжету все добре. Навіть дуже добре, бо пройняло. По сюжету другої: ця робота сподобалась ще більше. Пройняло… згадується сонний параліч і важкість прокидання в цей час… брррр. Хороша робота. Але помилки збивали. Спробуйте ще languageTool — застосунок добре допомагає з вичиткою на помилки, русизми, іноді перефразовує і доступний просто в браузері теж. У вас хороші ідеї, вони наганяють страх. Тож натхнення на подальшу творчість і її покращення.

Ох як закручено, японська міфологія можливо помиляюсь, проте ідея цікава сама по собі.

Прочитав нову глав, про всяк випадок, бо її ж наче не було 2-го числа. Тут атмосфера мені вже більше подобається👍

Дякую, що прочитали, так, її не було, не встигла до початку марофону дописати, тому залила пізніше в надії, що хтось та встигне прочитати

Нещодавно, друг розповів схожу історію. Він дуже втомився і йому наснився сон. Якесь «звичайне» нічне жахіття. Він прокинувся. Пішов попити водички. Помітив щось дивне. Знову прокинувся. Почав збиратися на роботу, помітив щось дивне. Знову прокинувся... Так було більше шести разів... А що стосується сонного паралічу та контрольованих сновидінь. Те, й інше було в мене тільки один раз. Доречі, свою книгу я вирішив написати як раз після того, як у мене був усвідомлений сон. Він настільки мене вразив, що прокинувшись, я одразу побіг записувати усе що там відбувалось.

А що, як сон усе ще продовжується і знову треба прокидатися?.. Питання сна уві сні є доволі цікавим. Якщо в темної сутності достатньо сил, вона може перетворити сни неготової до цього людини на суцільну темряву. А ще - як знати, можливо, людина думає, що прокинулася, тоді як все навколо неї є лише сном, навіяним темною сутністю, яка оволоділа тілом цієї людини та керує ним просто зараз? Мені спало на думку, яким могло би бути наступне оповідання з цього циклу. Таким, де з темряви до іншої людини приходить Вадим. Чи трапиться це уві сні чи наяву, чи буде Вадим при цьому людиною з пітьмою всередині - чи ж пітьмою, що всмоктала в себе Вадима і прикидається ним, - на ці питання може дати відповідь лише автор!

Мене тішить ваш хід думок я кількість запитань, адже в цьому була моя задумка твору, виходить відкритий фінал спрацював. ( хоча це дуже важко добитися, щоб твір при цьому був завершений). Дякую за ідею зʼєднати героїв з попередніх історій в новій. Є над чим подумати.