Нора Свайзек

Що ж, я ступаю на власну стежку письменства.
Трохи лячно, куди вона мене заведе — невідомо. Але цікаво, що з цього вийде.
Світ, який проростає з ідей, що вирують у моїй голові, — дивний, химерний. Іноді шокує, а іноді зачаровує мене.
Хоп — схопила одну ідею, почала писати, і вона розквітла квіткою. І так — знову і знову.

Пишу тишею. Пишу емоціями.
Блукаю між жанрами, бо досі у пошуку себе, як авторки.
Та вірю, що колись ці слова знайдуть свого читача. І цього досить.