Пролог

Тишком-нишком поволі крадеться. Тишком-нишком рухається тінями, ховається між кутами. Сонце сідає, і темрява місто накриває. А тишком-нишком все йде, шур, шур, шур. Шурхоти наганяє. Мов вогники, із тіней силуети виростають, з-під підлоги чи тротуару. Куди промінь світла не потрапляє, там вони шанс на буття мають. Все свої образи міняють. Збільшуються, ростуть, складнішої форми набувають. Із жаху і страху павутиння плетуть.

Тишком-нишком в будь-яку темряву проникає. Свої пазуристі лапки швидко-швидко перебирає… їх тисяча, не менше. А сліду не залишає. Тільки глухий, ледь чутний шум в загрозливій тиші лунає… шш…шшш…шшш… Від скреготу кігтів об скло, дерево чи бетон.

Тишком-нишком непомітно всюди потрапляє. Нема такої шпарини, куди б він не проліз. Він мʼязи свої розігріває… не розминались вони з часів столітньої западні… застоялись, заржавіли та трохи від голоду обезсилили.

Тишком-нишком до тебе прямує. Все ближче і ближче. Ти порушив заборону. Що знаків не помітив? От нащо зірвав печатку?… пастка відкрита! Він вільний! По сходах тіні повзуть, пливуть, холод напускають. Тишком-нишком вже тут. Він виріс хвилею за тобою, наче хвиля цунамі. Ось з головою тебе всього пітьма накриває.

І пронизує страх, що в кожній нервової клітині крижаною мурахою біжить. Ти нічого не бачиш. Світла в кімнаті немає… Не чуєш. Не кричиш, ком в горлі застряг. Не в змозі й поворухнутись. Руки і ноги вже не підкоряються тобі. Серце в сто разів швидше калатає. Відчуваєш, як воно з грудей виринає? Хаотично хапаєш ковтки повітря… його вкрай не вистачає… Тишком нишком йде далі. Маленький промінь сонця у віконце пробиває. От тільки в кімнаті тебе вже немає.

Тишком-нишком далеко. Він себе заново шукає. Ділить себе на частини й по світу їх розкидає. Тут і там. Де-не-де. Він все образи приміряє, ким стати зараз він ще не знає. Світ змінився, людей вже інше лякає. То зубаста пащека із тіні виринає, то лев’ячий хвіст, то щупальці... Чи одна чорнота і тиша. … … І десь чутно шш… шшш…

Тишком-нишком всюди провсковзає і шукає те, що люд злякає.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Валькірія
04.11.2025 23:28
До частини "Пролог"
Поки читала пролог. Це звучало в моїй голові як одна з тих пісеньок котрі додають жаху. Наче немає поки чогось такого кривавого, а відчуття тривоги вже оселилося на периферії.
⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Anastasia
    02.11.2025 08:08
    До частини "Пролог"
    Спойлер!
    Нічого не зрозуміло, щось сталося проте якщо сам персонаж боїться то він не зможе переступити через себе. Гадаю продовження буде?
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Нора Свайзек
    02.11.2025 11:08
    До частини "Пролог"
    Спойлер!
    Дякую за Ваш відгук! Це не зовсім звичайний пролог. Його ідея була в тому, щоб зробити маніфест первісного, універсального страху, який не має чіткої форми чи меж. Кожне оповідання у збірці розповідатиме про те, як саме цей страх знаходить собі нову форму, адаптуючись під конкретну людину та її слабкість. Продовження буде — в історіях збірки.
    ⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше