Книга про острів 🏝️ Оповідання
За вікном було сіро й похмуро, цілий день падав дощ, тож маленьке вовченя узялося читати казку про острів. „До того острова, не дістатися ні літаком, ні повітряною кулею, до нього, навіть ракети не долітають. Чому ж, спитаєте ви? Бо охороняють його велетні–людожери і вони зовсім не доброзичливі.
—Мамочко, а таке буває?-поцікавилося вовченя
—На жаль, так. Не доброзичливі тварини також стрічаються.
—Їх хтось образив? Чому вони злі?
—Я достеменно не знаю, але у них явно велика образа до інших тварин. Нумо, далі читати.
Колись, дуже давно, цей острів мав високу популярність серед тварин. Щодня вони приходили сюди відпочивати, позасмагати та скупатись, але одного вечора, коли останній плавець вийшов на берег, океан розсердився і впав величезними хвилями на пісок. Що тоді сталося, так ніхто і не дізнався.
—Мамочко, а так буває?
—Синку, природа, як і ми, може сердитися, от тільки наслідки потім доводиться розгрібати нам. А що ж було далі?-поцікавилася мама.
Якось на острів прилетів дракон, аби перепочити від важкої дороги. Він сів під креслатою пальмою і пив кокосове молоко, мружечи очі від сонця. Врешті -решт дракон оселився на острові і вважав себе його правителем. Спершу він до мешканців океану звертався ввічливо та й шкоди не робив. Але якось кит відмовився діставати з дна забавку для нього, і дракон розсердився, і перекреслив одним словом, усе, що знав хороше. Ніхто не міг зрозуміти, чим кит завинив, але найстрашніше сталося потім —коли дракон розірвав мапу, і тепер ніхто не міг припливати на загадковий острів “.
—Синку, дощ скінчився. Ходімо на двір послухаємо розмову калюж.
—Навіщо слухати? Краще рахувати і проводити досліди.
—Досліди з калюжею? Цікаво,– мовила мама.
—Ще й як, цікаво. Ходімо, я тобі усе покажу!
І вже за мить, вовченя бігало поміж калюж, щось шукаючи і проводячи досліди. А мама лишень усміхалася.
#оповідання #вовченя_дощ_калюжі_казка
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!