Історіі пухнастиків

У котика Барсика була іграшка - мишка Хвостушка. Барсик любив гратися Хвостушкою. Він кігтиками хапав її і підкидав вверх, потім лапкою або головою відкидав мишку вбік, або просто терся об Хвостушку своїм носиком. А одного разу Барсик кинув мишку вбік, а в цей час мимо проходив котик Бім. Бім схопив Хвостушку в зуби й побіг з нею на диван. Барсик розлютився на Біма за свою іграшку, побіг за другом і почав кричати на весь голос

– Віддай мою іграшку!!!

Бім з подивом дивився на Барсика. Він ніколи ще не бачив котика таким лютим.

– Чому ти розкричався? Я просто хотів трішечки погуляти мишкою. Адже ти кинув Хвостушку в мій бік. Я думав, що ти кинув її мені. – сказав Бім.

Але Барсик не чув свого товариша. Він кинувся на Біма з кігтями й почав дряпати його обличчя, лапки, спинку. Бім став втікати від свого оскаженілого друга. Котик Бім міг би оборонятися і теж подряпати Барсика, чи вкусити його, але Бім не хотів причиняти товаришу біль. А Барсик не міг зупинитися. Жадібність визвала у Барсика страшенну злість. Він ганявся за Бімом аж поки Міра не схопила його за шкірку і не накричала. Тільки тоді Барсик зупинився і, відсапуючись, знову закричав:

– Ніколи не беріть мої іграшки! Це – моє! Ніхто - ніхто не чіпайте мого!

До Барсика підійшли зайчик Пундик, мишка Піпішка, собачка Гавко, собачка Зума. Вони стояли біля котика і з осудом дивилися на друга. Адже вони завжди разом гуляли. У кожного були свої іграшки, і вони ділилися ними. Бо гуляти з друзями набагато веселіше, ніж самому.

– Якщо ти не даєш нам свої іграшки, то гуляй з ними сам – сказав Зума.

– Але і наші не бери. Ми без тебе будемо гратися.

Всі відвернулися від Барсика і пішли гуляти іграшками змійками. Барсик залишився сам. Він трішки заспокоївся і сказав вслід своїм друзям:

– Ну і йдіть. Мені й самому добре. Ніхто не забиратиме моїх мишок.

Барсик схопив свою мишку, заліз із нею під диван і насупившись сидів там, не насмілюючись вилізти. Але йому стало нудно і захотілося погратися із друзями. Та впертість не давала йому першому підійти до пухнастиків, які саме гралися в хованки. І, якщо чесно, то Барсику було дуже соромно, що він так образив Біма. А Бім після бійки з Барсиком заліз в трубу із закрученого килима, що лежала на підлозі й, зализуючи свої рани, плакав. Він плакав не від болю, а від того, що йому було прикро через таку поведінку друга. Та через деякий час Бім виліз зі своєї засідки й став гуляти з друзями в хованки.

Барсик час від часу визирав з-під дивану і поглядав на Біма. Але, як тільки Бім повертав голову в його сторону, Барсик відразу ховався під диван. Старий Великий заєць помітив, як Барсик підглядає за ними.

– Барсик соромиться виходити до нас – прошепотів він на вухо Пундику.

– Хі-хі-хі - засміявся Пундик – так йому і треба. Буде знати, як влаштовувати бійку через свою жадібність.

– Не звертаймо на нього уваги – сказав Гавко

Але Біму було жаль свого друга, хоча той і зробив йому боляче.

- Якщо Барсик хоче попросити вибачення, то я не проти. – навмисне голосно сказав Бім.

Барсик виліз з-під дивану і з винуватим виглядом, опустивши голову, підійшов до Біма, простягнув йому іграшку мишку і сказав:

- Вибач, будь ласка, мені. Хочеш я подарую тобі мишку? Я більше так не буду. І ви всі вибачте мені.

- Добре – сказав Бім - Але більше не дряпай нікого. В тебе страшенно гострі кігті. Треба їх зрізати.

Барсик підняв голову, посміхнувся до Біма і, несподівано навіть для себе міцно обійняв товариша. Бім вже зовсім не сердився на котика. Всі пухнастики поприносили свої іграшки й гралися до ночі. Аж поки Мирослава не вклала їх спати.

Бім пробачив своєму другу таку його поведінку, але сліди від кігтів на шкірі Біма гоїлися ще довго.