Йом

ЙОМ

Огидний Йом, що за́мертво гниє,

Гниє та розкладається нудотно...

Померши, він гниттям своїм жиє

Та рухається в'яло і блювотно.

Шматки його зогнилої плоті́

Відвалюються, падають додолу -

В посмертному мерзенному бутті

Формують новий крок. І так по колу:

Розвалюючись, опада́є вниз,

Вниз і вперед - а далі з тої скверни

Він постає. Опариші та слиз

Його вкривають рясно, що аж верне.

Отак крокує Йом. Із небуття

Відроджує себе із кожним кроком.

Почу́й, відчуй, прийми́ його гниття -

Доєднуйся і стань його пророком!

[6.10.2025]

--------------------------------

Здається, до цього я писав подібні вірші тільки московитською.

Думав було присвятити цей вірш Підоро́сії - та ідеї щодо Йома виникли ще перед тим, як підоро́си остаточно опідоро́слішали. Тим не менше, цей вірш сусідить як раз із віршем "Пидоро́сия" (московитською), що є показовим. І я не стану заперечувати певні алюзії на Підоро́сію, особливо якщо порівняти з цими рядками:

О Підоро́сія! Ущєрбность, подлость, нізость.

Своїм диханієм ти отравляєш мір.

Прєзрєв развітіє, лєлєєш свою гнілость

І прєвращаєш всьо вокруг в сортір.

Самого ж "тошнотворного Йома, що замертво гниє" я давненько хотів вставити в якийсь твір, але не з'являлося відповідних сюжетів.