Запах битого скла

Мої очі бояться забути про небо,

Серце боїться, що зрадять вогні.

Ми нетривалі, мов дотик плацебо,

Шукаємо світло в гущавій пітьмі.

Ллємо сподівання у ковші бадилля,

В якому давно проросла чорнота.

Черпаємо сонце із вуст мандарина

Із запахом солоду битого скла.

Чекаєм обіймів, які розривають,

Аби упіймати фантомну весну:

Їй молоді́ бо ніколи не зрадять...

Чи ми молоді, уві сні й наяву?..

02.10.2025