Відлуння мрій

Горнятко кави нас зігріє зранку,

Наповнить руки затишком, теплом.

Кохана знов покличе до сніданку,

Обв’язана біленьким фартушком.

Осінній сад вже одягнувся в шати,

Знов кличе нас до танцю під вікном.

Так хочеться, ще трішки літа вкрасти,

Напитися пахучим квітником...

Та все це сон, який на жаль не сниться.

Відлуння мрій. Омана та брехня.

Плаче в саду, давно згоріла вишня

Та згадує маленьке кошеня.

Ми ж душі одягнули в вишиванки,

Не задля свята чи своїх розваг.

Лиш зранку помолилися світанку,

Щоб підхопити предків гордий стяг.

На голій шкірі ми набили піксель,

Шалений лютий видав нам броню.

В прозоре небо журавель покличе

Всіх хлопців, що тепер навік в строю.

Тепер бліндаж, гірка заміна дому,

В неба благає літнього тепла.

Всі, хто тут був, в очах ховають втому,

Хоч і живі та душі вже зі скла.