Давай поховаймо Шевченка!

Давай уявімо на мить,

Що це написав був Шевченко:

"

"Борітеся - поборете!"

Послання кавказятам.

Не нам, не нам рєбята.

"

Відчуй же силу його слова!

Відчуй її своїм нутром!

Бо коли ні, то не здорова!

Твоя ідея про нарком!

Шевченку уже не писати.

Змирімся панове, прошу.

Нам час вже його поховати,

І душу впустити в мирý.

Шевченкове слово це правда!

Шевченкове слово - добро!

Шевченкове слово це то:

"

"Як умру..."

Та вмер вже, дідо!

Ну досить кричати ввісні!

Ми внуки твої, а не діти!

Бо діти померли, а ми...

"

От так ми ідемо по колу -

Від брата до брата сестри,

Читаєм Шевченкове слово,

Йому ж бо вже добре,

А ми...

А що ми, панове?

Питаю?

А що ви, панове?

Спите?

Прокиньтесь, прокиньтесь бла-га-ю!

Шевченко помер, а не ми!

Тож тіло його поховайно.

Щороку його поминаймо.

Але аж ніяк не кохаймо,

Бо не некрофіли є ми!

Ах!

Це ж я за себе говорю!

За вас я нічого не зна!

Гаразд, тоді нумо до бою!

Ну, як мінімум всі хто є за.

Не хочу здаватись я дивним.

Шевченко є геній, бігме!

Слова його ми повинні,

Вивчати разом з "АБВ".

Та все ж, будемо чесні:

Хто з вас читав Кобзаря?

Читав його від А до Я?

Я певен що одиниці,

Але є ж мільйон голосів,

Що кричить біля каплиці:

"Пророк він, їй богу,

Повір!"

Повірити слову пустому?

Чи крику отої товпи?

Це не поважати одному

Себе і своєї доби.

Читай Жадана - прославляй 'го!

Читаєш Забужко - кричи!

Читаєш Шевченка - прекрасно,

Але мені поясни:

Чому він для тебе є геній?

Чому ти його поважа?

Страну бо ж створив був нам ЛЕНІН,

Шевченко його ж є дитя.

Ти досі партійна особа?

Товарищу, пройдіть но сюди.

Бо маю я кілька вопросів

Стосовно вашóї доби.

Та все ж відійдім від абсурду.

Подивімося правді в глаза.

Візьмемо її за півкулі.

І зімкнемо наші вуста.

А правда кричить, що ґвалтують!

Їй хтось на підмогу спішить...

І так.

Ми осквернили ту правду,

Якою Тарас говорив.

Тож, пане, сядьте на лавку,

Відкрийте Кобзар і у мить,

Пізнаєте правду вселенську:

Хто брат нам, а хто є сестра;

Ким кат був і ким був Шевченко,

Про що говорили слова.

Я, закриваючи слово,

Повім вам вже під кінець:

Люблю я Шевченкове слово!

Повірте, я не засланець!

Люблю і кохаю я неньку!

Не бийте мене, що несу

Стовпи я несущі культури

Шевченко помер ж, а я... ну...