Звір

Звір

-/---/---/-

Ти губишся десь там, у згаслих лíтах,

У спогадах моїх, в примарних втіхах.

Загублений давно, десь там, позаду.

Ти був колись в житті і мав там владу.

Той ніж з собой забрав, щодень що ранив.

Та нутрощі мої в слідах. Ти їх споганив.

Ти мав бути за батька. Де опора?

Та з тебе був лиш звір, як непокора.

Ти змушував мене віддать дитинство.

Ти радість відбирав. Вчиняв насильство.

Любив ти катувать. І досі, певно.

Створив мені і їм ти власне пекло.

Ти наче дичавів. Нас рвав на шмаття.

Твій крик, їх плач, наш жах. Життя - прокляття.

Сліди ремня на шкірі, дзвін у вухах,

Коліна багрянí, судоми в рухах,

Постійні заборони, дозвіл жити,

Контроль на сон, на їжу, не хворіти,

Чогось бажати нам - не мали права,

Образа, горе, біль - нейтральність грала,

Обличчя до обличчя - слина бризне,

В обовʼязок - терпіти безупинне,

І біла пелена - на твóї очі,

Це лють чи божевілля - жити хочу,

І виклики патрульних - то намарно,

Бо гра твоя для них - то бездоганно,

Провину за потреби - грубо кинеш,

І комплексів цих жмені - міцно вдінеш.

В квартирі всюди пляшки - слабка воля,

Тому довкола запах (алкоголю).

Бажання все скінчити - уже в десять.

І скільки б не минуло - рани терпнуть.

А шкіра в грубих шрамах. Майже білих.

Та кровʼю - як задіти. Хіба цілих?!

Ти каменем в душі в гримасі гніву.

Твій голос в голові скидає в прірву.

Мене роки дитячі - сформували.

Шкодую, що ти був. Тебе пізнали.