КИСЛОТНІ ХМАРИ СУСПІЛЬСТВА

Ненависть сиплеться морським піском,

Жадає сліз або дірок від куль,

Що вилітають крижаним зітханням.

Та дотики гарячих рук чи звуків ніжних слів

Дають надію жити

Й не бачити, не чути марне.

Ти можеш дихати у телефон,

Допоки сльози течуть далі й далі,

Коли тебе послухає коханий тон

І скаже те, що вилікує рани.

Це не замінить допомоги лікаря,

Та зможе стати твоїм якорем надії,

Як клавіші на ноутбуці,

Що змінюють в потрібний час дві мови в одну дію.

Коли тебе послухає коханий тон,

Переживання вмить спадуть потужним градом,

Не забувай про посмішку ніколи,

Навіть коли кохання твоє - мара.