Автомат(и)

І падає душа безсмертна

У тіло мертвого солдата

І я питаю свого брата

За що душа му у дарунок

Аби у муках помирати

Аби за нього плака мати

Від болю серце роздира

Його малій сестрі Катрині

За те що впав той у долині

За що питаю тебе я

А брат мій мудро відказав

Що смерть солдата не є втрата

А це лиш цифра автомата

Серійний номер 'го ся звільне

Піде до іншого хто стрільне

Того хто першого убив

А як не стрільне то помре

І той до третього піде

І будуть вони так ходити

Допоки будуть їх носити

Накази вищого крила

Ця відповідь мене збісила

То для чого здалась могила

Коли солдати помирають

А інші досі їх чекають

Не знають що він? як? і де?

А він у полі де-не-де

Лежить й чекає автомата

Аби забрали у солдата

Який чекав теж автомата

Який забрали у солдата

Але... се правда

Автомати

Не люди

Не вміють чекати

Не знають подвигів й ідей

Душа 'го мусит освятити

Щоб правду свою захистити

Бо коли ні, то без людей

Він є нікчемним механізмом

Який був створений для нас

Для правди, страху також свисту

Для волі і для долі ас

Тож брат правий був

Автомати

Навчилися у нас стріляти

А ми чекаємо ідей

Що прийдуть з кулею з грудей

І будуть нас за мати мати

А ми їх діти, а не мати

Ідей

Людей

Ідей

Людей

Народжуємо їх поколу

Вбиваємо усіх поколу

Ідей

Людей

Та без різниці

Усіх чекають у каплиці

Аби за столом пом'янути

І викинути автомати

Аби вже ніц не пам'ятати

Аби не чув як плака мати

Аби забув про автомати

На мить

Пішов я до свої хати

Пам

Пам

Не чую автомати