Відьомский фамільяр🤣

Відьомський фамільяр

Померти так просто у містичному світі як би ж то, існують певні нюанси які змінюються залежно від світу у якому знаходишся.

Фамільяри здаються звичайними та такими безпорадними, що жодної користі не приносять? — Дивлячись які та для яких цілей, одні пристосовуються до змін, інші умертвляються водночас, деякі вдосконалюються повністю чи частково.

Проте серед безлічі інших, постануть рідкісні фамільяри котрі перетинають роздоріжжя, але їхнє тіло та душа десь плаває.

Щодо останньої то можуть виникнути певні проблеми такі як: розколотість, битва між світлими та темними істотами, захищеність.

Розколота призведе до пошуків які можуть затягнутися у будь-який момент, битва пов'язана з іньянівською плутаниною, тож маємо смертельні випадки, от захищеність чисто гіпотетично проявляється, але не так часто, до того ж бар'єри відрізняються один від одного, саме тоді за такими душами як правило полюють некроманти, відьми та демони.

Є ще рідкісний, але особлива нитка так чи інакше зв'язує душу із конкретним власником тож віднайти викрадену душу доволі просто за умови переродження чи якихось почуттів.

Розділ 1

Грейсбек якраз належить до фамільярів-перевертнів. Як так сталося? Цікаве питання, притичина полягає тому, що смерть була не так вже й близько.

Вона немов оминала десятою дорогою чи боялася? Як виявилося трохи згодом, його кров частково належала смерті.

Звідки така інформація?

Здавна канцелярія слідкувала за всіма представниками містичного та людського світу.

Проблеми виникали тоді, коли змішане кохання якимсь чином приховувалося від інших.

Як саме? Знали здебільшого відьми: перший спосіб - ритуал, використовується рідше через смерть.

Наступний більш менш безпечний, але 1% виникає в разі помилки — відьомське зілля.

Можливо переродження, але таке трапляється через покоління, шансів небагато тож відкидається одразу ж.

Зникнення якнайкраще підходило, проте якщо нажили ворогів, стережіться розкриття.

Їхнє кохання руйнувалося та покривалося тріщинами, до них ставилися із відразою.

Ще будуючи юною, Айрі закохалася.

Тоді ніхто не підозрював про їхній зв'язок.

Вона бачила різноманітні нитки, передбачала майбутнє до того ж являлася тіньовою відьмою.

Пережила власну смерть саме через неї розкрився сплячий дар.

Проявлявся не так часто, здебільшого пов'язувався зі снами, це як подорож в інший світ.

Тож такий дар працює у дрімп та психоделічних кіберпанкових світах.

Її послуги здебільшого стосувалися до зменшення кошмарів, суїцидальних нахилів, траплялося навіть таке, щоб представник, а це здебільшого ті хто має травмуючі спогади, навколо них витає згусток нещасть.

Здаються мертвими як всередині, так і зовні, рухаються як маріонетки, схильні до мазохізму час від часу.

Полюбляють прокляті місця, не мають страху як такого, він дещо притуплений тож їхня бібліотека це суміш жахів та трилерів.

З писаною торбою ніхто не носиться, їх призивають доволі рідко, погодьтеся слабший≠сильніший, причина проста все залежить від рівня хисту, яка користь від нього якщо умертвляються обоє?

А таких випадків доволі багацько, є інший варіант — вдосконалити власний дар.

Існує один нюанс який впливатиме в подальшому симбіозі.

Він полягає у характері помічника, як кажуть який власник такий же фамільяр віддзеркалює інь-янівську сутність.

Зможете співіснувати за умови кровного договору тоді між вами виникає невидимий зв'язок.

Все індивідуально, його не бачать чужинці лише женці.

Якщо помре один із них, то втрата відчуватиметься в стократ сильніше.

Проте при передачі власної магії чи сутності, залежно від ініціатора.

Здебільшого сутності не уживаються, через це одна намагається витурити іншу.

Пропонується хоч якийсь компроміс, але в разі порушення активізується клеймо.

***

Розділ 2

Історія відьми

Мене вважали ізгоєм та блідою поганкою, моїми друзями на моє здивування як би це дивно не звучало становили невидимі створіння, чиїсь душі.

Засиджувалася за книгами, спалювалося все при накопленні негативних емоцій.

Моя сила стає неконтрольованою, мені як то кажуть потрібен якір але де його знайти?

Єдиним рішення котре стане моєю погибеллю являлось прокляте кладовище.

Одне з найвідоміших чия історія почалася із приходом некромантичного майстра.

Причиною цього стали неупокоєні душі та заражені трупи.

Останні приходили по ночах, приймали личину близької людини.

Їхні жертви умертвлялися повільною смертю, залишалися заручниками таких трупів.

Не існувало жодного способу для звільнення проте деякі намагалися віднайти бодай один єдиний спосіб для власного порятунку.

***

Розділ 3

Спогади Метью

Він шукав мертве місце, його пошуки дещо затяглися.

Метью віднайшов одне єдине, загублене від більшості очей, із ним була пов'язана одна історія яка закарбувалася у пам'яті тих хто так чи інакше пов'язаний болючими узами кровопролитної війни.

***

Колись 4 клани співіснували одне з одним, проте ніхто не підозрював що одного разу над ними нависнуть темні часи.

Оточені смертельними скалами, тут панують безжальні стихії від яких перехоплює подих.

Їх захищають монстри безодні, чимало ворогів загинуло у їхніх водах.

Я відчував відголос того жаху та безвиході, вони кличуть мене тим замогильним голосом: Прийди до нас, ми заберемо твій біль та ненависть.

Ти не можеш вибратися звідси, твоя кров так манить як справжній делікатес.

Давненько не заходили мандрівники, віднайди їх будь ласкавий.

Спробуй упокоїти нас! Ми чекали занадто довго, твоя доля належить нам.

Щось не відпускає мене із цього проклятого місця.

***

На згадку залишилися руїни та той мертвлячий ліс, кожен клаптик землі залишає після себе обвуглені тіла, гіркий аромат крові.

Через зміни спричинені магією, котра знищила все тим самим перетворивши більшість у тих статуй що оживають із настанням сутінок.

Від королівств залишаються осиновий замок від вампіричного клану, трупний від демонічних створінь, тіньовий котрий належить клану дроу, примарний про який згадують у власних кошмарах.

Останній являвся місцем для примарних представників.

Навколо нього простягається густий туман, чисельна кількість проходців розбивалися об голчасті скелі.

Ті що врятувалися, продовжили свій шлях через пащу чудовиська.

Зверху розміщалися пекельні сталактити, між ними на гострих виступах спали кажани та банші.

За мною спостерігали, їхній погляд проживає спину.

У цій пащі створювалися пастки, здалеку мерехтіло потойбічне світло.

Чиїсь голоси докотилися відлунням, від них пішли мурашки по шкірі.

Звучали пронизливо, благаючи про звільнення від пут.

Вдалечині майоріло примарне світло від якого розходилися щупальця.

Всюди були розкидані кістки, на високих палях звисали тіла: їхній розірваний рот був зашитий нитками, замість очей — чорні провалля.

Розсічені ребра у вигляді крил мали приголомшливий ефект.

***

Ця паща стає в'язницею для пропащих представників та смертників.

Кожен напрям заплутує мандрівника, на додачу вихід як та змія.

Проявляється неочікувано, так само раптово зникає.

Його вигляд подібний до дзеркала, у якому віддзеркалюються власні страхи, вивертається власна душа, розкривається приховане за сімома замками.

Про прохід кажуть що він двоякий, може завести невідомо куди, а вибратися з тих місць вдалося принаймні 4-м.

Їхній вигляд значно змінився, неможливо навіть впізнати.

Свідомість порушена настільки що вони впадають у забуття.

Казали про петляння, завжди зустрічали одне створіння: викривлене, говорило невідомою мовою.

При намаганні умертвити, воно якимось чином відчуває ці спроби.

Як примудритися вижити? — хто його знає!

Для них відкрився кордон між живими та мертвими.

Пережили власну смерть, не одразу ж проявились зміни.

Черв’ячок сум'яття вже посіявся.

Лише через тиждень, розпочалося справжнє пекло.

Гноїлись нігті, шкіра покривається нестерпною висипкою, проростають величезні гнійники.

При розтинанні витікає гнійний ексудат.

Шкіра на обличчі виглядає обвугленою, павучі пальці рук із глибокими шрамами.

Пошматовані долоні котрі нашвидкуруч зашиті нитками.

Нижня частина тіла буквально зшита, покрита синяками та різноманітними слідами від інструментів, кислот.

Одному відрубали кінцівку, інші пережили пересадку органів оскільки їхні розкладалися через заражених істот.

Звідки така погань з'явилася?

Навіть заражені можуть не пам'ятати, лише незрозумілі образи настільки розмиті, що про них забуваєш немов всередині черепної коробки є такий собі стирач.

Проблем від них більше, здебільшого прислужують болотним створінням, панковим представникам котрі належать до хакерів та змінювачам реальності.

Вичислити їх тим паче якщо сліди обриваються доволі складно.

Невідому заразу яка може проявитися у покинутих королівствах чи створена в результаті створення нової інфекції або ж мутацій.

Занадто ризиковано, щоб бодай якимось чином можна вкрасти пробірку.

Спробуй оминути всі пастки, пройти непоміченим, не залишивши жодних слідів.

Навіть якщо вдасться то мисливці стануть як то кажуть на заваді.

Насправді катакомбові шляхи використовуються для різних цілей.

Куди ж без засекречених сховків, де зберігаються карти ходів, світів, древні фоліанти та ґримуари, записники, листи скріплені сургучевою печаткою.

Одні були геть не придатними, через трупні рідко хто наважувався, проте залишаються заплутані, рідше використовують водні.

Таким чином вгадати який більш-менш фартовий це та ще загадка із зірочкою.

Кожен раз починають перестроюватися, за яким принципом? — Хто його знає.

Була одна історія від якої кров холоне в жилах.

Спершу проявлялося містечко, лише згодом якісь майстри вмовили прокласти підземелля.

Неохоче сприйняли цю звістку власне містяни, побоюючись прокляття.

Настільки древнє, мало хто пам'ятає причину появи тієї відьми, котру більшість прогнівили.

Звалася Банвією, походила від Банші та анімагині із демонічною кров'ю.

Колись втратили некромантку, проте вірили про переселення душі.

Їхні пошуки затягнулись, тією самою ниткою яка змінює свій колір.

Являлись соултемейтами, втративши споріднену душу, їхнє життя стає сірим.

Минуло декілька років відтоді як їхня некромантка опинилася у світі темряви та страждань.

Більшість блукала темними коридорами, тут чулися крики, стогони.

Посередині розміщалася пекельна безодня, кола то розтягувались то звужувалися, чим далі, тим моторошніше спускатися по сходах.

Там проживали грішники, небезпечні істоти вищого рангу, кожен прохід охоронявся пекельними хортицями та церберовими псами.

Абсолютно всі дотримувалися суворих правил із відповідними покараннями.

На кожному рівні розміщалися: глибокі казани де варилися не тільки пропащі душі, але й різноманітні органи, пательні, знаряддя тортур.

Саме там проводилися таємні шабаші, практикувалися вогняні, демонічні представники, вибухали артефакти, кувався метал.

***

Знайдеться той, хто пожиратиме чужу душу, він нападає зненацька, затягує до свого лігва котре наповнене здебільшого кістками, маріонеточними тілами по іншому пустими оболонками, такими простіше управляти.

Смикають за допомогою невидимих ниток, вплітають негативні думки та емоції, гнилу кров.

Пам'ятають наступне: за жодних обставин, ні в якому разі, не можна переповнювати ляльок.

Траплялися випадки котрі спричинили вибухові хвилі, тоді ганялися із мисливцями за їхніми душами.

Вважалися нестабільними, існували пожирачі, дементори, жнеці.

Ще більшу загрозу становили нічні кошмарники.

Навідувалися вночі, проникали всередину черепної коробки та спотворювали їх таким чином, щоб жертва знаходилася на межі блукання.

Вони вважалися мертвими як всередині, так із зовні, виділялася худоба оскільки їжа викликає блювотний рефлекс, їх вивертає цілком повністю.

Становляться блідими копіями, сходять з розуму, здатні до самокаліцтва.

Їхня психіка потроху руйнується, знаходяться в стані емоційних гойдалок, обиратимуть канібалізм.

Вміють вбивати та розчленяти будь-які тіла, частина піде в якості декорування їхнього помешкання.

Підтримують зв'язок з істотами сонного паралічу.

Подекуди працюють разом.

Нічне коло пов'язане із кровопивцями, рангові доволі непередбачувані, некромантне використовується в якості перетворення та експериментальних способів оживлення якоїсь частини тіла.

Саме там створювався франкенштейн.

Одного разу сталася зомбова війна, через що? — Як пояснили некроманти, кожен накоплює виключно негативні емоції, спогади, у них немає можливості їх вивільнити тому після смерті неначе тумблер котрий спав неочікувано перемикнувся. Ми як правило досліджуємо їхні бойові навички, замінюємо втрачене, проте приживання може стати випробуванням для них.

Наші майстри намагалися створити особливий еліксир, але не так все просто, як здається на перший погляд.

Існували небезпечні ліси, лише мізерна частина змогла якимось чином вижити.

Історія цих лісів пов'язана із кривавими правителями, безжальними битвами, родовими прокляттями.

Саме там проростали рідкісні майже зникаючі інгредієнти.

Поговорювали про зникнення мандрівників які наважилися обійти їх скрізь.

Старші лякали маленьких дітей.

Казали, що забере моторошне чудовисько: без голови, має кістляве тіло, скорпіонові ноги та восьминогові щупальця.

Тому більшість назавжди запам'ятали одну лічилку:

Хто ходить лісом у пітьмі нічній?

Де чатують на тебе чудовиська лихі!

Там пахне смертю і гниллю безмежно

Зустрінуться на твоєму шляху, вершники безголові.

Тут все пропахло жертовною кров'ю.

Ми затягнемо тебе до нашої пащі.

Тебе ніхто не врятує від вовчих кігтей.

Шлях перекритий хоч вовком вий.

Наші шляхи розійшлися в один момент, ми переживали власні втрати.

Я звіддаля спостерігав за нею, її обличчя припало мені до душі.

Намагався приховати власний інтерес, але все одно це виявилося марним.

Немов наслання що приходить уві сні.

Напевно мене б вважали сталкером, котрий прагне справжнього кохання.

Боявся навіть підійти ближче, що вже й казати про запальний характер Айрі від якого страждають всі.

Власне лють розповсюджувалася до так званих болотних.

Їхні спроби підчинити нові землі, виявилися марними через спротив містичних представників.

То тут то там летіли їхні голови, обвуглювалися тіла, це була безпощадна битва від якої досі оговтуються.

***

Вся моя майстерня була завалена різноманітними сувоями, ґримуаріями, фоліантами, винаходами та зіллями.

Знаходились чиїсь палички, спалені листи, у моїх думках спливали вчорашні спогади.

Пам'ятаю якусь таверну та, власне кажучи, веселу компанію котра відмічала чиєсь повернення.

Перед нашими очима постає кабаняча вивіска: Запрошуємо вас до нашої таверни, скуштуєте м'ясні страви, спробуєте ель та вино.

Місцеві кажуть про стайні де можна за невелику плату, прилаштувати чи придбати коня.

До того поруч із ними розміщувалася кузня.

Зайшовши всередину: стояли прямокутні столи, навпроти — потріскував камін, висіли готичні пейзажні гобелени, від масивного барного стола розміщалися гвинтові сходи.

Тут лунає весела музика, чувся гамір від якого перехоплює подих.

Єдиний вільний стіл знаходився у такому темному місці, яке освічувалося за допомогою гарбуза.

Позаду розміщалися книжкові полиці із мінералами та трупні банки.

Поглянувши до вікна, мені на одну мить здалося що чиясь невидима тінь пройшла повз.

Трохи згодом сколихнулися фіранки, чогось запала тиша.

Оглянувшись я не повірив власним очам: замість людей повстала нечисть власною персоною.

Мимо якраз таки пролітали пугачі, де замість очей були чорно-криваві вогники.

Гарчали пекельні хортиці, за ними спостерігали цербери.

Посередині стояв величезний котел: навколо нього зібралися 8 відьом, прикриті відьомським туманом.

Кожна добавляла якийсь інгредієнт, раптом щось запищало.

Невже миша? Ай справді, для деяких зілль використовувалися живі істоти.

Напевно якийсь кіт все-таки спіймав у коморі чи стайні.

Коні попри свій величний вигляд, все ж таки боялися мишей.

Коти на те й коти, щоб умертвляти когось, являються вірними помічниками котрі зникають безслідно, виконуючи якесь поручення.

Бувши вільними, вони попри свій характер, мають одну слабкість пов'язану із містичними істотами.

Варто зауважити про їхні здібності та зв'язок, котрий не так просто віднайти.

Звяжуть незламними путами, попри те їхня форма може змінюватися залежно від подій.

Для декого їхній зв'язок може перетворитися, але таке траплялося набагато рідше, коли коти чи інша істота відчували невловимий сплеск романтичних почуттів.

***

З-під балок, тільки зараз помітив через можливу ілюзію парочку скелетів та напіврозкладених зомбі чи повсталих мертвеців.

Цікаво з якого кладовища? Невже десь затесався некромант чи мольфар?

Якісь сумніви щодо цієї таверни склалися!

Це означає, що сьогодні збір всієї нечисті котра править шабашем.

Мене турбує та тінь, щось знайоме підкрадається все ближче і ближче, можливо якесь застереження?

Щось коїться, саме містечко належить містичним створінням.

Людиська з'явилися в результаті втручання, використовували все: привороти, викрадення, хитрість, зваблення.

Одні отримували гарбуза, не пощастило вовкулакам які обрали відьом, інші відправилися туди куди ворон і кісток не заносить.

***

Упирі готові піти на все, навіть дістати якийсь антидот проти часнику.

Дісталося переважно відьмам та мольфарам, гадаєте на цьому все завершилося? Як би не так, некроманти терпляче вислуховували всі ідеї які подекуди здавалися абсурдними.

Чим би дитятко не тішилося, але демони завили дещо пізніше, коли їхня роль пов'язана із ниттям у прямому сенсі цього слова, ставши грубо кажучи жилеткою для заспокоєння.

Демони стримували себе, щоб не умертвити кровопивць раніше.

Чи їхня ідея, підкинути щось романтичне, вся нечисть загадується питанням.

Якщо почуєте звук настільки поганий, від якого аж в'януть вуха, знайте то є ніщо інше як скрипка.

***

Знаєте у некромантів з'явилася любов до власних мертвеців.

Виникає підозра на фоні чого?

Здається прийшло те, чого всі боялися, а саме — романтична лихоманка.

Як із нею боротися, те ще питання.

Треба якось втекти, хоча все тільки розпочинається.

Барменом виявився старший чорт, вони знаються на випивці.

Я відчуваю як його погляд спопеляє спину, діло пахне паленим.

Повільно підходжу до барної стійки, всі якось притихли, напевно вперше бачать напівкровку.

Сприймають таких неохоче, частіше помиляються, проте наші здібності виявляються корисними для панкових світів.

Як сюди потрапив? — О, чули про так звані корпорації, котрі займаються пошуком зниклих душ та істот?

Як виявилося, десь тут переховується хамелеон.

Таких багацько, зливають інформацію ворожим структурам, розробляють шпигунські програми.

Вичислити майже неможливо, змінюють власну сутність як перчатки.

Стільки проблем що іноді дивуєшся, новачки опановують та звикають, їх простіше спіймати.

От професіонали, от тут виникає притичина: використовують оманливу димку яка змінює спогади.

Це ще квіточки, як вам ідея створення безсмертної істоти?

Ризики існують: піддослідні умертвляються куди ж без цього.

Чи хтось намагався покінчити раз і назавжди? — На превеликий жаль, серед них вирізнявся безумний геній, котрий всіма силами захопився настільки що його територію починають оминати завзятіше після нещасного випадку.

Голем славився безжальністю, він вийшов з-під контролю власника, зруйнував чисельні містечка тим самим кожен заприсягнувся умертвити навіки вічні.

Сам повелитель пекла напевно не очікував що з'явиться напівкровка.

На моє здивування він одразу ж представився: Доброго вечора, моє ім'я Люцифер, коротко Люцик.

Отакої, а з якої радості? Щось здохло раніше, напевно моя поява призвела до якихось змін і це насторожує.

Обирай будь-який напій чи спробуєш уявити інгредієнти, яким він вийде в кінці.

Покладатися на тебе варто чи в більшості випадків варто остерігатися та триматися якнайдалі від тебе?

Сміливо, якщо не боїшся власної смерті, до мене ставляться по різному.

Нечисть на те й нечисть, непередбачувана та мстива, жартувати з нею не варто.

Так що який варіант обираєш?

Довірюся, проте алергію все ж таки маю, хоча все залежить від дози.