Він
Це був третій випуск школи космонавтики — ще не легендарний, але вже помітний. Його ім’я добре знали інструктори: він був міцно складений фізично, витривалий і дивно спокійний навіть у напружених ситуаціях. Гарні оцінки він отримував не стільки через амбіції, скільки через природну здатність швидко ловити суть і не робити зайвих рухів.
Високий брюнет із карими очима та лев’ячою харизмою, він притягував до себе людей без жодних зусиль. Його усмішка знімала напругу, а присутність поруч створювала відчуття, ніби все під контролем — навіть тоді, коли це було не зовсім так. Гарний настрій був для нього майже звичним станом, та ніхто не знав, що ховається за посмішкою.
Він міг би підкорити собі всю планету — у цьому не сумнівався ніхто, включно з ним самим. Але бажання доводити щось світові в нього не було. Лінь, тиха й уперта, часто брала гору над амбіціями. Саме тому він завжди обирав шляхи, де можна було залишатися корисним, не стаючи героєм.
Космічний ремонтний корабель здався йому ідеальним варіантом. Одна з бригад, монотонна робота, далекі орбіти й мінімум пафосу — те, що потрібно на початку шляху. Тут не чекали подвигів, але цінували точність, холодну голову й уміння працювати в команді.
Попри лінощі, свою справу він знав досконало. Він не поспішав, не метушився й ніколи не помилявся двічі. Його рухи були чіткими, рішення — зваженими, а відповідальність — внутрішньою.
Колектив швидко почав сприймати його як старшого, хоча за віком він таким не був. До нього прислухалися, його питали поради й інстинктивно ставили поруч у критичні моменти. Він не прагнув лідерства — воно саме знаходило його.
І все ж інколи його знаходили пригоди — але це вже зовсім інша історія.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!