Глава ІV
Тим часом у кімнаті покійника
Я глянув на всіх зі скілом ,,Погляд смерті ". Мана аж виднілась в повітрі.
Всі враз втихли і аж затряслись від переляку... Та очікування...
Першою оговталась графиня.
– Сер Гілл, раді вітати вас... Що тут відбулось щойно? І чому ви так багато дозволяєте комісару...
– Бо він завжди має рацію... – урвав її я, та показав на тіло.
Погляди всіх, одразу, звернулись туди.
– Сучі відьми... – запалив люльку. – Як багато сьогодні буде крові... Побережи боже душі тих, кого навідає Ігор...
Навколо тіла з'явилась зелена димка, яка поступово згущувалась, і стала повністю туманом... Мені це не подобається.
– Speranto! – креслячи магічні формули в повітрі я змусив ту силу увійти в мене. Інакше був би вибух. – Impytitos! – тепер порядок...
– Аааааа!....
– Не може бути!...
– Боже праведний...
Скрізь були викрики. І не дивно. Бо на місці гарного молодика з'явився здоровенний і огидний троль...
– Тьфу... Ну і сморід... Не дивно, що Ігор був такий роздратований...
– Сер, поясніть нам!...
Звертались усі. І в мене аж вуха заклало...
– Тихо! Спокійніше... Що ж... Тут якийсь явний жарт... Хтось спланував усе. Та не думав, що труп так довго не будуть класти до гробу. Звісно тут спрацювали...деякі...кхм
– Прокляття! То йо... – почав було Форд. Та мій погляд різко його заткнув.
– Я не потерплю неповаги до комісара. Він знає свою справу... І так, має вади.. але бачте... До суті ж таки наближаємось. Я б радив вам всім молитись...
Раптом двері розчинилися...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!