Тінь озер

Я чую всіх, лишень мене не чують...

Я тінь озер, вітражна сила болю,

Німий кінець, подібний току дня.

Чи вибір я? - Всього лиш дотик роллю

Незмінних жил, в яких тече зима.

Я чинний лист, пожовклий десь у хмарах,

Пологий бій, що пише сіллю див,

Непевний звір, що вічне в'яже в ранах

І знає крики всіх далеких нив.

Я пла́чу в тиші - очі лиш для сміху,

У ньому - кава,.. хай із молоком.

Усі лиш бачать кожен день потіху,

Розбиту маску, стерту білим сном.

І я сміюсь... Та знали б ви як тісно,

Де поміж вами висне тонна слів?!

І я вас чую... Тільки рідкість, звісно,

Як хтось спитає, ЯК я, в ролі жнив...

18.10.2025