Він і вона

Він носив їй із клумби квіти,

Чергував під вікном до ранку,

Планував з нею довго жити,

І стрічати разом світанки.

Вона ввечері мила посуд,

Зашивала йому шкарпетки,

Заплітала стрічки у коси,

Готувала рагу й креветки.

Він її цілував на прощання,

Приносив додому зарплату,

Він ненавидів сльози й повчання,

Знав усе про ООН та НАТО.

А вона про любов співала,

Вишивала чарівні маки,

Готувала в неділю сало

І чекала його з рибалки.

Він лисів й відростив животик,

Щонеділі гуляв з дочками,

Смакував із банок компоти,

Привозив закрутки від мами.

Час летів, як невпинний вітер,

Сивина заплелась їй в коси,

Вже не може читать без світла,

Вже не ходить росою боса.

В нього тиск, діабет і пам’ять,

І пігулок призначив лікар,

Сонце зрідка вже стука в ставні,

Він в неділю несе їй квіти.