story about my liFe

мені боляче тримати тремтяче серце,

і закривати руками шокуюче обличчя.

невідомо, що трапляється у світі,

коли мої очі виливають криваві фонтани,

але що памʼятаю точно, це свій образ у воді океану.

я уявляю твої жахіття,

і мої жалюгідні молитви,

але знаєш чи ти, про мої 9 колів пекла?

перехід з рая в темінь, це сон,

що ще мені не снився.

я бачу твої слова, і чую цю не правду,

це в цьому є твоя потреба посміятись?

я не слухаю порад, і не даю їх

коли просять.

я не вмію жити без перешкод,

без сертифікату на складне життя,

але втома - це повітря свіжого ковток,

коли знову хочу лягти спати.

я не слухаю навіть власних думок,

що вже казати за чужі обличчя.

я слідкую за подіями в газетах,

за красивими жінками у беретах,

за чоловіками у костюмах,

і співаків з веселими піснями,

мріячи, хоть раз із ними на сцені стати.

мене не відволікає шум дощів,

або гавкіт собак з-за двору,

я пишу із них власні мелодії сумні,

щоб перечитувати самій собі,

аби не плакать знову.

хочу десь себе знайти, не знаючи

ще де знаходжусь.

наче на території зимній, але

серед галактик знову.

голова все більш пустіє,

або пʼяніє більше.

я пʼю алкоголь тільки тоді,

коли тіло ломить від турбот,

тисячі питань ламають мозок.

але все одно мені на тисячі робот,

на які я не потраплю потім.

знати правду мені легше,

щоб не потрапить у облогу.

але чи готовий ти, почути це від

мене знову?

але ти тільки скажи, і я пропаду

надовго.