Я ДО ТЕБЕ ПРИЙДУ СЕРЕД СНІВ...

Я до тебе прийду серед снів,

Огорнувши у місячні крила,

Аби ти позабути не смів,

Що я є – твоя мрія примхлива.

Я промінчиком сонця ясним

Поцілую тебе на світанку,

Аби ти прокидався із ним,

Пам’ятаючи сон про коханку.

Із безхмар’я дощем упаду

Я у літню спекотну хвилину,

Свіжим вітром у дім увійду,

В серце спогадом ніжним прилину

І розсиплю перлини роси,

Як замріється вечір на ганку,

Аби ти між тієї краси

Знов побачив мене – забаганку.

Хай між нами безмежні стежки,

Вкриті пилом розлуки дороги –

Двох закоханих навіть віки

Розлучити не матимуть змоги.