Королівство копій

Король в своїй норі –

Фантазіям владика.

Ніхто у людській грі –

Для тебе це не дико.

В словах ховаєш лихо,

Коли всміхнешся стиха.

Життя ж твоє розбито,

Всім схожий ти на психа.

Чи думав ти хоч раз,

Коли ти став інакшим?

У голові ж маразм,

Навіщо виділятись?

Під стягами для копій

Жити було б легше.

Небо стало б сірим,

Світ весь чорно-білим.

«Та стій, не опирайся,

Ходім скоріше в маси!

Всі глянемо у ящик,

Лиш одягай гримаси.

І дядькові з екрану

Повірим ми на слово.

Брехать не гоже пану...

Тобі ж усе це ново!»

Слухавку кидаєш,

Та нащо? Мусів слухать!

У тиші знов зітхаєш,

Та мовчки звісив носа.

Маси завжди круто,

І думка всіх єдина.

Лиш ти чому інакший?

Чому чекаєш дива?