Відображення

Як мало про мене складали щасливих романів:

Більше сатири і, мабуть, незнаних казок.

Я розчинялась на дні неземних океанів,

Ховаючи погляд від чорних, полеглих пліток.

Та все марнозмінне колись-то зникає з поляр'я.

Доводиться вкотре вставати й обмежено йти.

Як подих в морози, ховає свій гнів задзеркалля:

Йому б зупинитись, на хвилю безмеж-висоти...

І жодна місцина в основі залежних вокзалів

Не знає, чиї ми, у вирі сумнівної гри...

Як мало про мене складали щасливих романів,

Як сильно я гріла своє безголосся журби...

28.10.2025