* * *

Нитки, обплетені навколо зап’ясть,

залишають шрами.

Ноги, зв’язані мотузкою,

не відчувають уже болю.

Той біль відчуває душа,

окутана мороком,

зашита порваними нитками.

Стоячи на холодній сцені,

під назвою “життя”,

кожна людина відчуває його по-своєму.

Наповнене різними труднощами,

воно тяжіє на зашиту нитками душу.

Йдучи за сценарієм,

який хочеться розірвати, спалити, забути геть,

хочеться лише одного —

жити своїм життям, не за цим сценарієм,

який підготувало саме життя.