Щастя

Кілька годин копирсаюся в таблицях. Нічого не сходиться, хоч трісни. Перевіряю, переписую, починаю спочатку.

Еврика! Ніби знайшла помилку.

Ніт.

Шпурляю олівець, розпачливо тру лоба.

Іду “провітрити голову”.

Сідаю за комп’ютер із наміром закінчити цю кляту задачу просто зараз. Роблю дихальні вправи, кручу головою — ніби чую, як кров, збагатилась киснем,

мчить просто в центр вирішення моїх мук.

Ще один круг.

Ще один.

І раптом — справжня Еврика.

Виправила помилку, перевірила — зійшлося!

Встаю з-за столу, щоб зварити собі переможну каву. І дорогою на кухню випадково ловлю своє відображення в дзеркалі — посмішка щасливої людини.