Сніжинка
000127
Сніжинка в долоні спускалася з неба,
У неї лишилося пару хвилин.
Красу показати їй встигнути треба,
Засяяти сріблом,мов блиском перлин.
Так ніжно і тихо вона танцювала
Свій танець останній на білому тлі,
Легенько кружляла,та вже відчувала,
Що зникне назавжди у білій імлі.
Минатимуть дні і темнії ночі,
Морозом посіють з води кришталі,
Відродяться враз і подивляться в очі,
І знов закружляють сніжинки малі.
24.11.2025
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯