Щоденник дурбецала. НЕ ЧИТАТИ!!!

24 листопада

Привіт. Не знаю, нашо постійно пишу собі (тобі?) "привіт". Звичка? Неважливо.

День сьогодні минув як завжди. Ніяк. Хрін знає, що писати. Сніданок був смачним, але пізнім: на вулиці жах, прокидатись важко, бо не хочеться. Роботи навалило. Її завжди навалює, як козиних кавалків: тільки прибереш, Білка знов "впоралась". Правда Білку завжди можна скинути на діда (на бабцю не можна – у неї тиск...у діда, правда, теж тиск, але за ним подивиться бабця, якщо звалить, а от за бабцею подивиться хіба що бозя). Кхм. Так ось робота.

Сил вже з тією роботою нема. Робиться одне, тягнеться друге, гуглити треба третє. Чим довше сиджу – тим менше розумію. Голова кипить, і вже навіть вітамінний комплекс IQ не допомагає, хай би як у це не вірилось на початку курсу. Обіцяна omega-3 та її команда А,Е,С (що б не означала ця комбінація знайомих зі школи літер) вирішила моїм когнітивним здібностям не допомагати. Треба, певно, шукати щось інше. Важко бути дурником. Пощастило розумним людям. Ну, типу, дійсно розумним.

Розумні люди сьогодні не така вже й рідкість. І вони завжди викликають у мене захоплення. Зазвичай, це ще зі школи видно: такі вже тоді розуміють, що їм від життя потрібно, і зайві предмети не вивчають. Дійсно, навіщо, якщо людина вже у п'ятому класі визначилась зі своїм майбутнім. Напевно, вони все прораховують завчасно, розставляють пріоритети, не розпорошуються. Я от дурбецало: мені в руки втрапляв усілякий непотріб. Здалась же тоді та олімпіада з правознавства. І географії. І економіки. І біології. І екології. І психології (Господи, її ж навіть не викладали!). Дурне. Так, дурне. Бо розумне не буде витрачати купу часу, щоб перевірити потрібну інформацію. Я від щирого серця заздрю. Заздрю розумним людям, яким вистачає статті Вікіпедії, аби осягнути тему. Типу, реально вистачає. Вони якимось дивним макаром здатні одразу ж розібратися, виокремити потрібне з-поміж літер, а потім ще й навчити інших. І це лише по Вікіпедії. Я так не можу. У мене забагато вільного часу, аби пошукати ще щось допоміжне. Позареєстровуюсь ото всюди, тільки й згадуй паролі (а вітамінки не допомагають же ж, макітра не варить). Або GPT. Розумні люди вміють клепати ті промти, економлять свої нерви. Мені показували: потрібно лише прописати правильно, що тобі потрібно, – і ось уже маєш міні-конспект з теми. Навіть у безкоштовній версії. Потрібно лише прописати. Промт оцей. Я прописувати не вмію (спроби були, але я – тупко), тож довелось кинути, й повернутись до пітекантропського способу з отими гугл сколарсами, академією й оцією братією. Звісно, поки шукаєш одне, доведеться перечитати купу іншого (забити мізки ще сильніше), але вже як тупе – то вигрібай. Цей світ дурних не любить, тож страждай. Казала ж бабця – вчитись треба! Хоча, чого там: бабця була почута. Але чомусь чим більше ото вчилось – тим більше сумнівалось. У всьому. У собі теж. Добре жити розумним людям – вони не сумніваються. Класно. А ще класно у всьому знатися. Як не поспілкуєшся з розумними людьми... Боже, вони ж підтримають будь-яку розмову. Вони дійсно знають: знають, що відбувається, як потрібно себе поводити, що робити у складних (і не дуже) життєвих ситуаціях, а також хто винен. У чому винен? Та у всьому, можна подумати у цьому світі не вистачає проблем. Круто, напевно, не ставити самому собі питання "а чому так?". Бо як поставиш питання, доведеться давати на нього відповідь. Але коли знаєш відповідь, то навіщо ставити питання, правильно? Отож. А ще розумні люди завжди у всьому розуміються. Типу...як так сказати...вони знають всіх як облуплених (певно, розумні люди завжди дуже сильні психологи; і емпати; і філософи). А як інакше пояснити, що вони розуміють, чому людина так вчинила, сказала, написала. Вони відчувають потрібні сенси. Завжди. І не помиляються. Ніколи. Бо вони – розумні.

Трясця, розумні люди так багато вміють, так багато можуть. Так багато знають. Пощастило їм, бо я от не знаю. І завжди у всьому плутаюсь. І все роблю не так, напевно. Спочатку, якщо чесно, думалось, що причина в чомусь іншому, але ні. Просто я дурбецало. Так буває. З цим теж живуть. Ото й роботи завжди багато, і знань мало, і скільки б праці не було вкладено – можна краще. Як би це зробили розумні люди. Знаючі. Але що вже. З цим тільки змиритись. Змиритись, і намагатись не показувати розумним людям, що ти – дурбецало. І не сперечатись з ними. Сперечатись взагалі не можна.

Якийсь дурний запис вийшов, але просто...ну а шо ще писати? А написати треба, бо намагаюсь привчити себе до дисципліни. Ну щоб хоч щось у мене було. Дисципліна.

Так, все. Очі злипаються, спати хочеться. Завтра новий день жити, новий ранок прокидати і роботу робити. Завтра напишу. Якщо не забуду. Ну бо вітамінки ж...

25 листопада