Зітру тебе із пам'яті

Як мені тепер тебе забути,

Коли став ти особливим?

Як знову мені собою бути?

Той, що тобою не жила.

Що не мріяла щоночі.

І не писала ці вірші.

Мене легко у себе закохав,

Ледь в житті моєм з'явився.

Довго себе тримала у руках,

Та все таки ти свого добився.

Тепер ніченьки мої солоні,

Бо не я в твоїх думках.

Я вірю, що колись, обернешся,

І мене побачиш за спиною.

Що моя мука в мить завершиться.

І ми навіки удвох з тобою.

Тебе із серця видалю.

Зітру тебе із пам'яті.

А потім знову вимолю,

Тебе у цьому всесвіті.