Розділ 1 Перший день Бантика і знайомство з друзями
Бантик сидів за столом і щось писав.
— сьогодні о 18:00 прибираємо на вулиці архітекторів 8,- проказав він котам.
— Ой давай краще на іншій якійсь вулиці, там Василько знову свій телепорт включить і нічого ми зробити не зможемо, він же чорний маг.
—Ха! Я теж зарядив телепорт, тому все буде good, мій друже, Персику.
Коли нарада закінчилася коти вийшли з підвалу і розійшлися в різні сторони.
—О, котяча зграя вилізла! промовила двірничка Варвара Андріївна, побачивши Бантика.
Кіт лагідно нявкнув. — Ходімо дам тобі їсти,– мовила вона і поклала трохи ковбаски та рибки біля під'їзду. Котик не поспішаючи їв.
А Варвара Андріївна згадала, як вперше побачила тут це кошеня.
Того дня вона приїхала в гості до родичів, надворі було тепло, сонячно, іноді накрапав дощик, аж раптом її погляд впав на лаву, де сиділо сумне кошеня і жалісно плакало. Варвара підійшла і погладила його, котик відгукнувся і показав лапку, там була рана, тож Варвара взяла маленьке створіння і занесла до квартири.
—Дивіться, кого знайшла!- мовила вона родичам.
— Його треба підлікувати. —А як його звати?- поцікавились Марк з Олесею.
—Не знаю, хай буде Бантик.
—Бантик, Бантик,-кричали дітлахи.
—А зараз будемо тебе лікувати, а потім нагодуємо смачною їжею,- проказала Варвара Андріївна, узявши котика на руки.
Тепер котик жив у теплій квартирі, спав на підвіконні або біля батареї на килимочку, який для нього зв'язала Олеся, а Варвара Андріївна на вихідних приходила в гості. Але Бантику було сумно сидіти вдома, тож він вирішив пошукати собі друзів з якими б весело проводив час.
Після сніданку котик вийшов у двір і озирнувся: тільки голуби, ґави і ще якісь пташки... А поспілкуватися не було з ким, тож він заліз на гірку та й лежав собі. Аж раптом Бантик почув:
— Ти тут новенький? Я тебе раніше тут не бачив. Давай знайомитись: мене звати Персик. А тебе?
— А я Бантик, приємно познайомитись. Давай дружити?
— Давай. А зараз я тобі покажу місце, де я люблю ховатися аби спокійно поспати чи відпочити.
Звісно, в мене є квартира, де я живу з господарями, але це моє особливе місце, я дуже тут люблю відпочивати.
Персик показав на підвал у під'їзді. Там було сиро, вогко, стояло кілька стільців, та стіл, який ледь-ледь тримався, а на ньому лежало кілька аркушів паперу. Мабуть, тут хтось щось писав, подумали коти.
—А ще на сусідній вулиці є банда, яка засмічує наші околиці, тож я пропоную нам з тобою, Бантику змінити це і розібратися з ватажком Васильком.
—Ми будемо патрулювати вулиці вночі? Не повірив Бантик почутому.
—Саме так, мій друже, тож сьогодні о 18:00 зустрічаємось тут,– проказав Персик і поспішив додому.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!